— Ви чого всі не спите?
— Емі, Джоанна та Раян ледь заснули. Хвилин 15 тому. Девід кудись поїхав. — дівчина важко вдихнула повітря та повернулася до мене спиною. — Коли вона відчепиться? — через сльози, тихо промовила вона. — В неї мої діти, в неї Мелісса, ще й її матір також...Господи.. Що робити, Крістофер?
— Не плач, будь ласка, — я обійняв дівчину та провів руками по волоссю. — Все налагодиться, я тобі обіцяю. Емі попрацює над пошуком. А ні, то будемо шукати відьом, наберемо ще декілька людей.
— І відправимо Джоанну якнайдалі!
— Чшш..обов'язково відправимо. У Денвіль?
— Ні. Точно не туди..Раптово відкрились двері. У них зайшов Девід та декілька міцних, на вигляд, хлопців. Кай та Андреа одразу підскочили, а Селіна підійшла до свого хлопця.
— Девід, це хто?
— Це наші друзі, вони виїхали одразу як я зателефонував. — я підійшов до них усіх та обвів хлопців поглядом.«Вони дійсно виглядають міцними. Високі, накачані. Ще й друзі Девіда. Ми впораємося.»
— Тож, мої друзі, Амала ще буде від нас втікати. Тому збираємося з силами. Тренуємося, готуємося та шукаємо наших дівчат!
Ми ще посиділи на кухні декілька годин, але сон дав про себе знати. Тож я пішов у нашу спальню. Я так хотів побачити сплячу Меліссу, як вона обіймає ковдру чи подушку. Але кімната мене зустріла порожнечею.
Я прокинувся від сну. Але якого? Я не пам'ятаю. Я був увесь мокрий. Тому зразу пішов до душу. Провівши там годину, я швидко одягнувся та опустився до низу. Друзі сиділи понівечені. Усі. Джоанна тихо плакала на плечі Раяна, Андреа, як завжди, курила у стороні, Селіна стояла біля стіни склавши руки.
— Що я пропустив? — у відповідь було мовчання. — Агов! Я з ким розмовляю?!
— Ця сука приховала їхнє місце розташування! Знову! Я її розірву, я присягаюся! — від рук Девіда полетів ще один рокс*, за моїми підрахунками третій.
— Де батьки?
— Вони поїхали у Італію, там якісь проблеми.
— Супер! Тобто їхня невістка зникла без вістей, а вони поїхали у Італію?!
— Заспокойся, Крістофер. — Андреа затушила сигарету та сіла на диван.
— З вами заспокоїшся! — після короткої паузи я випалив: — Ми можемо зламати закляття?
— Я точно не зможу, — голос подала Емі, склавши руки на грудях. — Але є одна відьма, що може.
— Вона сильна?
— Достатньо, для того щоб це зробити.
— І де вона? Вона може знайти наших дітей?
— Народ, мені здається, що у нашої мисливиці і Мелісса, і її мати, і ваша сурогатна мати. Тому..
— Тому, я йду їй телефонувати, а ви сидіть тут.Ці 15 хвилин, яких не було дівчини були дуже довгі. Я встиг роздивитися кожен елемент підлоги, стелі, фрукти, що стояли на столику. Буквально усе. І ось, дівчина приходить. Але без вкрай втішних новин.
— Я не хочу вас засмучувати, але вона приїхати не зможе. — четвертий рокс летить у стіну. — Спокійно. Ми маємо приїхати до неї. — всі підняли очі на дівчину, але те що вона сказала привело усіх в шок. — Перрівіль, Аляска.
*Рокс — це короткий стакан, який використовується для подачі міцних напоїв , наприклад віскі, у чистому вигляді або з кубиками льоду.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Твоє марне слово: Назавжди
AdventureВона викурювала останню сигарету на балконі, згадуючи події літа. Те, про що вона так сильно мріяла, стало її реальністю, що була пеклом посеред раю. Вона швидко отримала таке бажане кохання, але були наслідки, які згодом привели її до страждань. ...