Турне кохання

Глава 6

-Ти ж був в номері, то як ми з тобою розминулись?- вирішив розпитати Святослав
-Так, по-перше, підслуховувати чужі розмови не ввічливо. Твою тінь було важко не помітити. А по-друге, я роздивився кожен поверх, але не сварімось, а нумо насолоджуватись містом. Пішли!-Олександр казав це у звичному спокійному тоні

Святослав вирішив просто мовчки погодитись, адже це було дрібницею. Вечірнє місто закохувало в себе. Воно взагалі було іншим порівняно з тим, яке чоловіки бачили вранці.
Святослав щось шукав поглядом часом поглядаючи на карту в телефоні. Він іноді дивився чи не загубив Качуру. Сашко ж розглядав архітектуру, людей та намагався зрозуміти куди ж вони йдуть. Холодний зимовий вітер крижаними потоками обвівав обличчя. Недалеко протікав Дунай і дрібні крижинки іноді долітали та зупинялись в волосі перехожих, та на будинках. Ось Загайкевич схопив холодну руку Олександра та потягнув до невисокої будівлі з великою вивіскою. Це була напівпивоварня, напівбар. Людей було багато навіть ззовні, але чоловік вперто тягнув друга поміж людей. В решті решт вони зайшли до теплого приміщення. Навколо було дуже гамірно, велика кількість чоловіків і жінок перемовлялися між собою. Сашко намагався вловити якісь фрази, але це було дуже важко враховуючи швидкість того як йшов Свят. Сівши за крайній столик Свят запитав:
-Ти пиво хоч любиш, а то я якось не запитав- далі був фірмовий сміх, який був чимось середнім між криком чайки й звуками які видає людина, яка чимось вдавилась і ось-ось помре
-Так я не проти, цей заклад виглядає доволі....ем... Цікаво -Качура підбирав слова, адже його увага була прикута до розглядання доволі мінімалістичного дизайну.
Стіни та підлога були в сірих відтінках. Тільки акуратні дерев’яні столики вирізнялись на їхньому фоні. В закладі було дуже гарно, але не було якоїсь затишності, домашності.
Десь через годину чоловіки спілкувались про все на світі. Олександр поважав Свята, але вважав його суворим начальником, проте зараз він почав повільно змінювати свою думку. Загайкевич розкрився, як дуже товариська та хороша людина.
-А ти вже думав про те, щоб почати писати матеріал на сольник. Бо було б добре десь в червні-липні його зробити-Святослав вирішив перейти до звичної теми розмови, коли він був щирим він підбирав кожне слово, щоб не образити Сашка, а так все легше
-Ну ну давай сьогодні не про роботу, тим більше вона нас через годину наздожене- Олександру справді подобалась неофіційна атмосфера в розмові з другом. Після цього вечора він впевнено міг назвати Свята другом .

P.s дякую за прочитання ♡