no one will go through what we went through

частина перша.

Джисон підішов настільки тихо, що коли Хо побачив його, то налякався!

— Ой, пробач! — Промовив Джисон.

— Та нічого. Ви власне хто?

— Я — Хан Джисон. Думав, що ти чув щось про мене.

— Вперший раз таке ім'я чую. Ви щось хотіли? — Лі далі сидів та писав.. нову історію? Це фантастика та бойовик, жанри, які так полюбляє Мінхо.

— Познайомитись, але думаю, Ви будете проти? — Джи заглянув у блокнот ти підсів до хлопця. — Що пишете?

— Я Мінхо, і давай на ти? — Кивок. — Я пишу нову історію в жанрах бойовик та фантастика.

— Серйозно? Це мої улюблені жанри! — Джисон здивовано та якось щасливо дивився то на записи, то на Мінхо, який виглядав досить спокійно.

— Неочікувано. В нас зазвичай тут дивляться одні романи тай все, таке відчуття, ніби інших жанрів не знають.

— О так. По телевізору одні романи, які взагалі не цікаві!

~~~~~

"Підійшовши до великого озера, у якого з дна йшли великі червоні рози, Джей почав дивитись на другий кінець берега та кричати щось своєму двійнику, якого у нього ніколи не було.

— Хей, Гаон! Ти чуєш?! — Кричить хлопець з надією, що той почує.

Марно, Гаон навіть і звуку не почув. Він сів на берег та дивився у небо, та прислуховувався до співу пташок.

Троянди почали підійматись та робити міст.

— Проходь скоріше! — Каже невідомий голос.

— Це хто?

— Не важливо, просто біжи!

Хлопець встав та зі всіх ніг побіг до двійника, який все так само дивився на небо.

— Гаон, Гаон! — Хлопець нарешті звернув увагу на Джея, який запихався від нестачі повітря.

— Брате, це ти? — Гаон підійнявся з місця та обережно підійшов до Джея, який простягнув руки для обіймів. — Як же я сумував..

Як тільки діло дійшло до обіймів, Джей прокинувся та зрозумів, що це лише сон, який залишиться у його пам'яті." — Це лише невеличкий відрізок з шостої частини історії, яку пише Мінхо. Хоч і всю писанину Хан не бачив, але ця історія вже брала за душу.

— Та у тебе талант! — Вигукнув Джисон та з захватом подивився на Лі, який здивовано дивився на хлопця.

— Ти дійсно так думаєш? — Перепитав Хо.

— Дійсно так думаю! Це ж неймовірно! Історія вже бере за душу. Чому б тобі це не опублікувати десь?

— А де публікувати, якщо всі мої старання видають під іншими іменами?

— Справді? Тоді всі ті вірші та оповідання, які я читав у газеті, були твої? Я ще в більшому захваті від твого таланту!! 

Мінхо опустив голову, щоб молодший не побачив його червоних щічок та милої посмішки, яку так не любив Хо.

"Сьогодні не день, а казка!" — Прострибнуло у думках Лі, після чого він підняв голову та подякував хлопцеві за теплі слова.

~~~~~

Що ж.. так, це новий фанфік, але закидати його я не збираюсь. У моїх найближчих планах є закінчити "Спогади під літнім дощем" та працювати тільки над цим фанфіком, бо у майбутньому через мій графік я фізично не зможу писати зразу два чи три фанфіки. Кажу зразу, у фф "Спогади під літнім дощем" буде не більше тридцяти частин. Зараз я хочу як найшвидше його закінчити, бо сам сюжет у голові повністю поскладений та в кратці написаний у чернетках. Графік публікацій частин відміняється через те, що я публікую у різні дні та інколи не по графіку + інколи пропадаю. Дякую за розуміння та за те, що читаєте 🤍