Червоний дракон ♡2♡ (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Я не померла, я жива

- Похоронили ? 

- Вона ж майже відійшла від цього...
- Місяць на транквілізаторах не спрацював. Що ми тепер скажемо Вінні ? 

- Ні, народ. Я жива. Я тут - я почала бити в дзеркало

- Місяць тому похоронили його, тепер Мел... 

- Я тут, подивіться на мене. Я тут - кричала я та била в дзеркало. Двері в мене вилетіли з петель, у ванну зайшов Увейн 
- Давно не бачились квітко 
- Тебе ще не вистачало мені... Ми ж тебе вбили 
- Ти теж мертва. Не бачиш чи що ?  
- Коли це ?
- Через місяць після тієї зустрічі з Лі Веєм. До речі, він живий, а ви обидва ні - Увейн почав сміятися 

- Що тут у вас - почула я голос брата - Мел - хлопець впав біля тіла 

- Ні, Вінні... Братику, подивись в дзеркало, я тут, я в дзеркалі 
- Ти в потойбіччі. Тебе не чують і  не бачать живі 
- Цього не може бути 
- Я показую твоє майбутнє, чому ти не рада ? 
- Це не воно. Це не те майбутнє яке я хотіла 
- Подивись сюди - Увейн показав на воду в раковині, я опустила голову

Я бачила себе та Ейдана, ми гуляли за руку по берегу річки, потім як ми лежали в ліжку й розмовляли, я стою перед дзеркалом у весільній сукні, ми біля вівтаря з Ейданом, потім я бачу себе вагітною

- Це те, що мало статися, але - Увейн провів рукою по воді й те що я бачила почало горіти - Але цьому не судилося статися. Ти сама винна в цьому 
- В чому я винна ?
- В тому, що вступила в цю банду. Це все почалось через тебе 
- Через мене?... 
- Так, через тебе. Саме через тебе він помер - Увейн штовхнув тіло Ейдана ногою - Це все через тебе. Він винуватить у всьому тебе, я чую його голос, він каже "Це ти винна в тому, що я помер"
 - Ні - я відштовхнула Увейна від Ейдана - Він би ніколи такого не сказав - кричала я - Він ніколи б так не сказав...- я знову сіла біля тіла брюнета - Якщо ми всі мертві, то чому він не розмовляє ?
- Я помер, бо я сам цього хотів, я йшов на суїцид коли зустрівся з ним. Ти теж зробила суїцид, а він не хотів помирати, він не бажав смерті собі. Тому ти бачиш тільки його тіло
- Ейдан, любий, пробач мені - я підняла обличчя хлопця й почала його цілувати 
- Він кликав тебе. В останні хвилини життя. Він хотів тебе побачити, він хотів, щоб ти його врятувала, але ти не прийшла. Він помирав в самоті, так і не побачивши тебе перед смертю. Яка жалість 
- Любий, вибач, вибач мені... Я не хотіла 
- Ти проклята. Тобі не судилося бути щасливою
- Але я була щасливою 
- Твоє щастя принесло горе не одній тобі. Ти проклята 
- Ні, ні, ні. Я тобі не вірю. Ейдан, любий, будь ласка, розплющ очі. Я благаю тебе 
- Він в іншому потойбіччі. Там де померли випадково. Ми з тобою застрягли в місті суїцидників 
- Я тобі не вірю. Не вірю. Не вірю - я знову підбігла до дзеркала 

- Навіщо ти це зробила ? Ти ж обіцяла... Ти обіцяла, що не покинеш мене... Ти обіцяла, що відпустиш його - плакав Вінні над моїм тілом 

- Братику, будь ласка, подививсь в дзеркало. Я благаю, подивись в дзеркало 

Хлопець встав й підійшов до раковини, він дивився в дзеркало 

- Це ти винна - говорив він - Це ти у всьому винна - до нього підійшли інші 
- Це ти винна в його смерті
- Ти проклята 
- Краще б я не казав йому за тебе 
- Він помер через тебе - говорили мої друзі 

- Ні... Я не винна... Я не хотіла - я побачила, що тіло брюнета почало зникати - Ейдан... Не залишай мене тут саму 
- Я з тобою квітко - говорив Увейн сівши біля мене - Тепер ми будемо разом 
- Ейдан - кричала я, на моїх очах тіло хлопця розчинилися в повітрі - НННІНІІІІ 
- Тепер ми назавжди будемо разом 
- Ніі. Я не хочу, я хочу повернутися 
- Ти вже померла. Ти не повернешся 
- Я жива. Я ЖИВА, Я ЖИВА, Я НЕ ПОМЕРЛА
- Ти померла. Прийми цей факт 

Я встала з підлоги й пішла в кімнату. Я лягла в ліжко й почала плакати, я закрила очі й мені було все одно що було навколо мене 

□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□

Автор зараз сидить і плаче через цю частину

Мої батьки думають, що мені час в дурку. Оскільки я сиджу, дивлюсь в телефон і плачу. Вони не знають про те ,що я пишу фф і вважають мене дивною ☺️👍
■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■□■