Мелані Лоран Грейс
Це відбулось по весні. Я їхала, слухаючи спів птахів, на задньому сидінні автомобіля мирно спала моя собака породою Лабрадор - Джессіка. Вже майже три години ми в дорозі. Важко тікати з рідного міста, але іншого виходу немає.
Напевно вам цікаво, що тут відбувається, тому я швидко розповім.
Ранок 18.03.2022
Сьогодні день мого народження. Прокинувшись раніше всіх, я вирішила відразу зібратись. Нюдовий макіяж в поєднанні з атласною сукнею ніжно рожевого відтінку, яку мені подарував мій хлопець Гріффін, волосся я акуратно зібрала в високий хвіст. Через 10 хвилин на кухні я зустрілась з татом. В руках чоловіка був невеликий пакунок.
- З днем народження, моя завжди маленька Мелані. - посміхався Джеремі Грейс. - Відкривай. - я відкрила коробочку і побачила ключі від новенької Audi.
- Господи, таточку!! Велике дякую!! - від радості я стрибала, а після побігла дивитись на мою дівчинку. Вона була темно-сірого кольору. Я відразу сіла і проїхалась трішки, а тато з усмішкою за цим спостерігав.
За сніданком батько посумнішав і я відразу це помітила та запитала чи все добре.
- Моя принцеса, я повинен засмутити тебе. - я нічого не зрозуміла та запитливо подивилась на нього. - В Х'юстоні в нас є будинок і вам потрібно переїхати туди сьогодні. Це необхідно.
- Тато, в Далласі все моє життя, друзі, хлопець, навчання. Я не можу різко все покинути. Давай хоча б почекаємо до закінчення навчального року.
- Не можемо, я обов'язково все розповім в деталях, але трохи пізніше. - від злості я встала та пішла в кімнаті, грюкнувши дверима.
Через декілька хвилин в них постукали, це був тато.
- Мел, сонечко, ти повинна зрозуміти мене. Я роблю це заради твоєї безпеки. - чоловік сів біля мого ліжка.
- Я слухаю. - трохи ображено сказала я.
- Два роки тому, твоя мама померла не від випадкового маніяка. За довго до твого народження наша сім'я була в конфлікті з Хосслерами.
- Це ті, в кого мережа компаній з ексклюзивних меблів?
- Так, HossFurniture.
- Через що був конфлікт?
- Родина твоєї матері поставляла їм матеріали, але в один момент розірвали контракт, що дуже обурило Хосслерів, так як вони тільки були на піку популярності і втрачати постачальників було не вигідно. Потім виявилось, що твій дідусь вкрав круглу суму та декілька ідей в них, після цього відкрив свою компанію.
Їхня конкуренція дійшла до жахливих дій та затягнулась на роки. Твоя мати продовжувала діяльність батьків, не знаючи історії. Тільки недавно вона дізналась, Анна дуже хотіла закрити компанію, але не встигла. Хосслер старший вбив її. Я дуже розлютився і хотів, щоб він заплатив за свій вчинок. Але переборщив з силою і через це він помер. В нього залишився син і до мене дійшла інформація, що він збирається мстити. - я була дуже здивована. Не можу повірити, що мій тато вбив людину, а моя мама була вбита таким чином.
- І тому ти хочеш відправити мене в інше місто, щоб він не знайшов? - тато кивнув. - Чому ти тоді їдеш не зі мною?
- Маю залишитись, дивитись за будинком, тим паче, твоя мама захоронена тут і я не можу її залишити. - я обійняла його, зовсім забувши про образу.
- Я поїду сьогодні, але я зараз зустрінусь з друзями, щоб провести час разом.
- Кожного місяця я буду скидувати тобі кошти. Їх вистачить, але тобі краще знайти роботу, якщо зі мною щось станеться.. - я перебила.
- З тобою все буде гаразд, не говори так.
- Добре, тоді я не буду заважати, дзвони друзям і йдіть гуляти, все ж таки, сьогодні твоє повноліття. - легенько посміхнувся чоловік і вийшов з кімнати. Я ще декілька хвилин обдумувала всю інформацію і потім подзвонила всім своїм друзям і запропонувала піти в кафе.
Через пару годин
- Тобто, ти хочеш сказати, що ми з тобою ніколи не зустрінемось ще раз? - сумувала Чарлі - моя найкраща подруга.
- Не хвилюйся, обов'язково зустрінемось, але це необхідно. - я не розповіла всієї ситуації, щоб не лякати їх.
- Мел, як ж ми будемо бачитись? Я не зможу без тебе. - також пригнічено говорив Гріффін.
- Все буде добре, я зможу приїжджати сюди і ви також зможете до мене. - я пробувала їх заспокоїти.
- Будемо годинами спілкуватись по відеозв'язку! - викрикнула Еддісон. Я відповіла лиш "обов'язково". Інший час ми обговорювали новини, людей з нашого коледжу та погоду.
- А як з навчанням? - запитала Дамеліо.
- Буду заочно вчитись.
Вечір 18.03.2022
Ось ви і зрозуміли, сподіваюсь, чому я тікаю. Я вже майже приїхала, зараз їжджк по вулиці і шукаю свій будинок.
Він був невеличким. Два поверхи, але сама площа невелика. В темно-червоному відтінку.
В передпокої стояла маленька тумбочка для взуття, зверху шафа для верхнього одягу, а біля неї дзеркало в повний зріст.
Далі йшла вітальна. Диван в сірому кольорі, перед ним камін, а на стіні висів плазмовий телевізор. Посередині великий білий килим, до речі, дуже м'який.
Напроти вітальні знаходилась кухня. Вона в чорно-білих тонах. Стояв стіл середнього розміру та чотири стільці, все білого кольору.
На другому поверсі були розташовані спальня та ванна
Спальня була в сірих тонах і дуже сподобалась мені. Тут стояло двоспальне ліжко, велика шафа та робочий стіл.
Через деякий час
Я вже повністю розібрала свої речі та вирішила з'їздити за продуктами.
Супермаркет знаходився не далеко. Коли я вибирала хліб мене насторожив пильний погляд якось чоловіка. Він роздивлявся мене з ніг до голови, не зводячи очей. Я вирішила не робити конфлікту, тому спокійно пішла на касу, не звертаючи увагу, але він слідкував за мною.
Я перестала відчувати його бридкий погляд лише тоді, коли мій автомобіль зрушив з місця в напрямку дому. В своїй кімнаті я вже почала пригадувати цього чоловіка. Він був одягнутий в чорні джинси, білу майку та шкіряну куртку, його очі були темні, як ніч, а вираз обличчя нагадував емоцію розгубленості в домішку з здивуванням. Може він переплутав мене з кимось?
Через деякий час
Я вирішила спробувати знайти роботу. На сайті знайшла оголошення, що треба офіціанти. Я не проти. Це був ресторан в центрі міста, зарплата гарна, умови чудові. Це прекрасно.