Невідомий: Ти така гарненька, коли спиш.
У мене на серці похололо, коли я прочитала текст.
Я вже знала, що цей засранець був у мене вдома, бо побачила троянду на шафці, але його безсоромність розлютила мене. Я відчула, як кров прилинула до щік, а всередині збентеженість швидко переросла в лють.
Учора ввечері я наче з реальності випала, і мене вкурвлювало, що, коли я мирно собі спала, наді мною стояв збоченець і витріщався. Від самої думки про це шкіра вкривалася сиротами.
Після того як Макс увірвався до нас під час вечері, ми з Деєю почувалися буквально на межі - настрій було зіпсовано вщент. Щоб якось упоратися з цим, ми подплися до бару. Замовили одна одній випадкові напої з меню, і зрештою до кінця вечора незлецько надудлилися.
Я намагалася не думати про Макса, однак його погрози невідступно мучили мене. Вони відклалися десь у глибині свідомості й нагадували про себе щоразу, коли траплялися вільні хвилини.
І ліпше не ставало.
Увесь день я намагалася писати, проте заледве подужала тисячу слів. Уже давно я здалася та пішла до своєї кімнати дивитися щось безглузде по телевізору.
Я: Ти теж будеш гарненьким, коли я тебе заріжу.
Я навіть не знала, з якого дива відповідаю йому. Треба було припинити це й повідомити про нього поліцію. Вони ж вирішать, що я просто буцаюся з ним.
Ісусе, але ж я справді буцаюся з ним, наче підліток!
Однак після Максових погроз не було жодного резону заявляти про сталкера, бо це підживило б підозри. Я сподівалася, що ті заяви, які я робила після зникнення Арча, зникли так само, як попередні.
Ніколи не думала, що мріятиму про зникення єдиних підтверджень існування моєї тіні, але, хоч як це диво, погрози Макса лякали мене більше, ніж сталкер.
Може, я заколисувала себе оманливим відчуттям безпеки, пов'язаним зі сталкером. Однак він, хоча й лякав мене до нестями, схоже, не збирався завдавати мені фізичної шкоди. По суті, мав геть протилежні плани, від яких мене нудило.
Макс же, я була певна, збирався нашкодити мені саме фізично.
Невідомий: Тобто пістолета тобі виявилося замало? Цікаво.
Я жбурнула телефон на ліжко і опустила голову на руки. Проте швидко піднялася - щойно згадала: цей гівнюк тої ночі споглядав, як я сплю. Тобто знову вдерся до будинку.
Мене ледь трясця не вхопила, коли я зрозуміла, що він, певно, був тут іще того, як я вклалася спати.
Того разу він учинив саме так, а я ж була дуже втомлена вчора ввечері. Пам'ятала, що почитала кілька сторінок щоденника Джіджі, але навряд чи зможу пригадати бодай слово з прочитаного.
Мій погляд прикипів до дверей шафи, наче магніт до холодильника. Це була велика шафа з дверцятами, що роз'їжалися в обидва боки. Мої очі звузилися, коли я побачила між дверцятами крихітний просвіт.
Тіло рухалося на автопілоті. Я вибралася з ліжка й підлетіла до шафи, перш ніж встигла довести до кі ця бодай одну думку. Я й гадки не мала, що робитиму якщо знайду його тут.
Клястиму себе, певно.
Я розчахнула двері й завмерла, не знайшовши нікого, лише багато одягу, який хтозна коли одягала, йому тут не було де сховатися. Шафа неглибока і, звісно, замала, щоб сховати чоловіка під метр дев'яносто на зріст. Але я все одно тремтячими руками перебирала одяг, шукаючи сталкера. І навіть упевнившись, що його там нема, лише придивлялася пильніше, дедалі агресивніше пересуваючи туди-сюди вішаки з речами.
«Едді, та заспокойся вже! Поводишся так, ніби хочеш, щоб він був тут».
І зітхнула й відвернулася, концентрація адреналіну в крові знизилася. Більше йому не було де сховатися. Хоч якою великою була ця кімната, меблів тут стояло мало.
Тепер я почувалася дурепою.
Гепнувшись на ліжко та схрестивши ноги, я вилупилася на телефон, наче на мишоловку з величезним шматком сиру. Вишуканого копченого сиру гауда, якщо сказати конкретно.
Екран підсвітився, сповістивши про надходження текстового повідомлення; вібрація поширилася ліж ком і дійшла до моїх ніг.
Я підняла телефон. Чорт забирай, люблю цей сраний сир гауда.
Невідомий: Увечері я завітаю до тебе, мишенятко.
Я загарчала.
Я: І залишишся зовні, бажано - у поліцейських кайданках.
Невідомий: Тобі не потрібні копи, щоб надягнути на мене кайданки, крихітко. Я дозволяю тобі робити із собою, що забажаєш.
Якщо моя кров так різко змінюватиме напрямок руху, то все закінчиться серцевим нападом. У мене запульсувала розкішниця від недоречної думки про нього, обов'язково я розпусною посмішкою, прикутого до мого ліжка. І ці його чортові різні очі в моїй уяві дивилися на мене так само, як тоді, коли він трахав мене пістолетом. Немовби я - мишеня, що застрягло в мишоловці та обжирається сиром гауда, а він мріє зжерти мене.
От лайно!
Мої руки тремтіли; я намагалася вичавити цей образ із голови. Але він міцно застряг і не хотів забиратися.
Я випростала ноги, міцно стиснула стегна. Але це не припинило пульсацію між ними, не полегшило відчуття, що моя кицька стає вологою.
Серце гучно закалатало, коли телефон знову завібрував.
Я не хотіла дивитися повідомлення, але з моєю силою волі все було дуже кепсько.
Невідомий: Самозадовольняєшся, мишенятко? Пестиш свою солоденьку розкішницю, уявляючи мене прикутим до твого ліжка?
Я: Ти огидний.
Але ж я справді почала робити саме це. Щойно прочитала ці слова, він наче змусив моє тіло робити саме те, чого прагнув. Моя рука ковзнула в труси, і обережно терла набряклий клітор. Навіть коли набирала свою уїдливу відповідь.
На мені не було нічого, крім довгої футболки та зручної білизни.
Я почувалася голою і відкритою під тонкою бавовною. Коли мої ноги мимоволі почали розсуватися, я висмикнула руку, неначе торкнулася розжареної плити й тепер шипіла від власної дурості.
Невідомий: А ти брехуха.
Я: Від'їбись. Нахуй.
Невідомий: Ще раз скажеш мені від'їбатися - і твій клітор опиниться в мене між зубами.
Я прикусила нижню губу. Мене вразила його раптово різка реакція. Його нахабство і злість. Разом із тим збудження нікуди не зникло.
Я стиснула телефон у руці, дедалі більше ненавидячи себе за цю розмову.
Свербіли пальці від нестерпного бажання знову написати йому, щоб відїбався. Цей покидьок, певно, навіть не здогадувався, який сильний у мені дух суперечності. Варто сказати мені, щоб я чогось не робила, і я тільки цього й хотітиму.
Ця погроза немовби спокушала мене. Серце знову закалатало в грудях, відлунювало в ребра, поки я набирала літери.
Я втупилася у два слова на екрані, великий палець завмер над кнопкою «Надіслати». Моя тінь уже довела, що не розкидається марними погрозами. То чому ж мені так сильно хочеться це зробити? Хто при розумі підбюрюватиме свого сталкера? Ще й тоді, коли йдеться про власну кицьку?
Я жбурнула телефон, щойно натиснула нещасну кнопку. Повідомлення пішло, а я усвідомила, що скоїла повну дурню.
От же лайно! Лайно, Лайно!
Я знову обхопила голову руками й нервово смикала себе за волосся, а крихітні болісні поколюваних трохи повертали мене до тями.
Бззз...
М'яз, який щосили скорочувався в мене за ребрами, підстрибнув мені до самісінького горла.
Я не могла дивитися на телефон. Рвучно підвелася, енергія, яку не було куди подіти, смикала мене за нерви, аж поки ледь почалися конвульсій. Мені треба було зробити... щось. Відволіктися.
Я вхопила телефон і поквапилися до кухні - коридором, а тоді рипучими дерев'яними сходами.
Тут було темно. Моторошно. Але моя впертість завадила мені увімкнути світло.
Бззз...
Я вся тремтіла. Узяла пляшку віскі дідуся, налила в склянку не більше, ніж на два пальці. Підняла графин, глянула, як мало в ньому залишалося.
От мудак.
Я вихилила віскі за одним духом. Він мав смак диму з ноткою цитрусу. Віскі обпік мені горло, породжуючи інферно всередині. Наче я й без того не палала.
Тільки наливни собі в склянку ще трохи віскi й вихиливши його, я набралася достатньо сміливості щоб прочитати надіслане сталкером.
Невідомий: О, мишенятко.
Невідомий: Не можу дочекатися, коли зможу тебе зжерти. Я від тебе нічого не залишу.
От лайно!.
Тілом побігли сироти, я впустила телефон. Він грюкнув об поверхню стола, гучний звук громом пролунав у тиші.
- Богине? Чому ти мене так, бл.., ненавидиш? - запитала я, і мій голос продзвенів у порожній кухні.
Звісно, вона мені не відповіла. Вона ніколи не відповідала. Власне, я навіть не до Богині говорила. Радше до себе й привидів, що мешкали в будинку.
Проте й вони мені не відповідали.
Та ну його все на хрін. Піду спати.
Я збігла нагору сходами, увімкнула телевізор і, поставивши телефон на зарядку, влаштувалася знову в ліжку. Тоді накрилася ковдрою з головою.
Так монстри мене не дістануть. Я в безпеці. Недоторкана.
Ігноруючи пульсацію між ногами, заплющила очі та спробувала заснути.
І, незважаючи на думки, що не полишали мене, все-таки змогла поринути в неспокійний сон. Я крутилася, під ковдрою було надто спекотно, проте я інтуїтивно не давала їй сповзти з очей.
Десь восеред ночі я відчула, як щось грубо мазнуло мене по руці. Підсвідомість повільно виштовхувала мене зі сну, але я почувалася наче в густому тумані.
Щось брутально ковзало по моєму зап'ястку, спонукаючи прокинутися якомога швидше. Відчувши, як цупка матерія огортає другий зап'ясток, я зрештою змогла повернутися до реальності. Я ще була сонна, але вже розуміла: щось не так.
Обличчя було ніби чимось стягнене, тіло - оголене.
Я відчула, як ковдра сповзає з моїх грудей, живота, стегон. Коли холодне повітря торкнулося всього мого тіла в змусило пипки затвердіти, я зрештою прокинулася.
Мої очі розширилися, а дихання урвалося, коли я побачила темну постать між своїми ногами. Я запанікувала. Серце стрімко закалатало, в кров хлинув адреналін.
Я спробувала закричати, але не змогла - щось затуляло рот. Очі мимоволі розширилися ще більше, коли зрозуміла, що мій рот заліплено широким скотчем.
Реальність звалилася на мене буквально. Мої руки були заведені за голову й припнуті товстими мотузками до узголів'я. Я забилася в путах, відчайдушно намагаючись витягти зап'ястки з вузлів, але марно.
Я опиралася, доки стало сил, однак рухи не давали жодного результату. Мене прив'язали дуже міцно. Сталкер нависав наді мною, а його обличчя ховалося в тіні.
Я продовжувала борсатися, однак лише здерла собі шкіру мотузками.
- Що я тобі казав, мишенятко? - тихо, майже пошепки промовив він.
Я навіть не глянула на нього, панічно роздивляючись мотузки, через які почувалася цілковито гівняно й безпорадно.
Та похрін, що він там казав.
- Пусти мене! - заволала я під скотчем, але слова вийшли приглушеними й нерозбірливими.
Він ухопив мене за стегна й притиснув до ліжка. Між нашими тілами немовби шугонули електричні розряди, і я затремтіла під його мозолястими руками.
Від паніки мій мозок наче увійшов у штопор. Я більше не могла мислити раціонально. Тіло перейшло в режим виживания, і я борсалася з усієї сили, на яку була здатна.
Та все було марно. Він був надто великим. Надто важким. Надто, чорт забирай, кремезним.
Я кричала від розчарування, намагаючись від штовхнути його. Він сміявся над моїми спробами, і його втіха змушувала холод бігти моїм хребтом.
Однак я продовжувала борсатися, пихкаючи під скотчем. Волосся розпатлалося, кілька пасом впало мені на обличчя, заважаючи бачити сталкера. Не те щоб я так сильно бажала роздивлятися його пику. Але ж це зброя, чорт забирай.
Він дуже обережно, ба навіть ніжно, відвів волосся з мого обличчя.
- Дивно, що тебе доводиться й досі вчити цього: я завжди виконую свої погрози, - прошепотів він.
- Відїбися. Нахрін! - заволала я, вимовляючи слова якомога чіткіше, щоб їх можна було розібрати попри скотч. Вони все одно вийшли кепсько, проте він, безперечно, зрозумів.
Грубо вхопив мене за обличчя і нахилився майже впритул. Я відчула запах м'яти й нотку диму.
- Припини злити мене, Аделіно. Мені ж насправді подобається робити тобі боляче. Твої крики - музика для моїх вух.
Я продовжувала боротися з ним, видавлюючи прокльони, які приглушував скотч. Він знову захихотів.
- Ти була дуже поганою дівчинкою, мишенятко, - протягнув він, звуки його низького тенора вібрували в горлі. - А мені по-справжньому подобається показувати тобі, що трапляється з поганими дівчатками.
3-під мого волосся вниз по спині потік піт. Я й досі панікувала - вся тремтіла від страху. Але не мала жодного уявлення, як у біса позбутися цього типа. На очах виступили сльози, коли я збагнула, що ніяк. Його слова, сказані раніше, просочилися крізь паніку, «Ти не зможеш втекти від мене».
Мозолясті пальці задерли на мені футболку, відкривши чорні мереживні трусики та плаский живій. Я не бачила цього, але відчувала, як він пожирає мене очима. Він задирав футболку, аж поки оголив мої груди.
Я почула рвучкий вдих - він насолоджувався видовищем. Мої пипки затверділи, але цей гівнюк зовсім поїхав, якщо думає, що це через нього.
- Ти абсолютно неймовірна, - видихнув він, благоговійно проводячи руками по моєму животу. По блідих уже відмітках, які силоміць поставив чотири ночі тому.
- Від'їбися нахуй, - знову гарикнула я.
- Тож не дорікай мені, якщо я це й зроблю, промовив він, і в його голосі бриніли насолода й очікування.
Я знову розширила очі, коли його пальці пірнули під мою білизну, подразнюючи чутливу шкіру й попереджаючи про його наміри. Я змусила себе не тремтіти, щосили намагаючись зберегти гідність, навіть коли він одним рухом спустив мої трусики до колін.
Я знову почала відбиватися, навіть вгатила ногою йому в груди. Він пропустив удар і натомість відштовхнув мою ногу, завдавши болю.
Це знерухомило мене, отож йому вистачило часу, щоб остаточно зняти з мене білизну. Та замість відкинути, він зіжмакав її у клубок і засунув у кишеню.
Ого... нічого собі. Гидота яка.
Я загарчала та відчайдушно копнула його ще раз. Двома ногами, вклавши в поштовх усі сили. Та він перехопив мої ноги, перш ніж вони вперішили йому в обличчя.
От дідько.
Я борсалася, звиваючись верхньою частиною тіла.
Він швидко перехопив мої щиколотки. Розвів ноги в боки, притиснув коліна до ліжка й оголив мою розкішницю.
Те, що здавалося мені вічністю, насправді тривало секунд п'ятнадцять.
Я змусила себе завмерти, важко дихаючи. Якщо я продовжила б опиратися, єдине, чого досягла б, - тицьнулася б кицькою йому в самісіньку пику. А цьому мудакові тільки того й треба.
Мене охопила несамовита лють, натомість страх і безпорадність зникли. Я волала під скотчем, ярилася й сипала прокльонами, тоді як він не відривав очей від моєї промежени.
Місячного сяйва було замало, щоб він міг щось роздивитися, однак йому було байдуже. Цей покидьок усе там уже бачив раніше.
Він глибоко вдихнув.
- Чорт, ти пахнеш так само, як у моїх спогадах. Так збіса солодко.
Нахилився й ніжно поцілував мені лобик. Я вигнула спину, втискаючись у матрац, аби бути якнайдалі від його поцілунків. Вимушено дихаючи лише через ніс, пиркала, наче розлючений бугай.
Ненависть до себе боролася з ненавистю до нього, Адже я сама спричинила це все. Знала, що зробила це сама. Я провокувала його спонукала своїми діями хоча він попереджав мене, що саме тоді станеться.
Та це не мало значення. Я була надто дурною і впертою. Надто захоплена різними збоченими переживаннями, і мені ніяк не ставало їх удосталь.
Він ухопив мене за стегна й грубо смикнув униз, затягуючи мотузки на зап'ястках й отримуючи повний доступ до моєї кицьки.
Ще одни ніжний цілунок, на два сантиметри вище від клітора. Я не змогла стримати скиглення, яке немовби прилипло до внутрішньої поверхні скотча, так само як мої губи. Однак скотч не притлумлював звуків, лише робив нерозбірливими слова. Сталкер зупинився, а тоді його губи розпливлися в посмішці просто в мене на шкірі.
Я затремтіла під його доторком, гаряче дихання овіювало мою найчутливішу часточку. Коліна смикнулися, знову марно намагаючись звестися.
І тоді я відчула їх. Сльоза, що було завмерла, викотилася з ока, коли його зуби шкрябнули мій горбочок. Я заволала й смикнулася, аби позбутися цього відчуття й прибрати його зуби зі своєї шкіри - та лише хитнулася назад, до його рота.
Мені забило дихання, бо тепер я відчувала дещо більше, ніж його зуби. Він провів по моєму клітору язиком, хижо загарчавши, коли скуштував мене на смак. Мої очі ледь не викотилися з орбіт, я не могла цього контролювати. Закинула голову, коли неймовірна насолода хмарою огорнула мене.
Та я не могла дозволити цій хмарі затьмарити мої тверезі судження. Поряд із задоволенням я відчувала й огиду. Огиду до себе - до свого тіла - за те, що пізнала щось іще, крім неї. І огиду, що він брав у мене те, чого я не дозволяла йому.
- Дідько, - прогарчав він, і рух його губ змусив мене захлинутися глибоким вдихом. Звуки його низького тенору збурили метеликів у мене в животі. - Ти на смак наче вершкова, - хрипко додав він.
Я примружилася, ненавидячи те, як моя кицька запульсувала від цих слів, від його уваги. Ба більше я ненавиділа й те, що він був правий. Я відчувала запах власного збудження, відчувала, як мої соки стікають між сідниць.
Я тремтіла.
Просто тремтіла, бо в біса не знала, що робить просто зараз.
Тепер я якнайбільше ненавиділа себе і те, як тіло реагувало на жах і викид адреналіну.
Він вилизував мою щілину ретельно, язик неквапливо рухався просто до нервового центру, а тоді посмоктав клітор і обережно затиснув його зубами. Достоту так, як обіцяв.
Я скрикнула від болю і водночас від насолоди. Він прикусив достатньо сильно, щоб хвиля болю прокотилася клітором, але не завдав мені справжньої шкоди.
Тоді повільно відхилив голову, і клітор, затиснений у нього між зубів, повільно вислизнув, колами увсебіч розійшлося пекуче відчуття.
Тоді спробувала висмикнутися з-під нього, але єдине, до чого це призвело, - він ухопив мене за коліна й силоміць задер їх ледь мені не до вух.
Я знову міцно заплющила очі, ще одна зрадлива сльозинка потекла по щоці, коли я борсалася, відчайдушно намагаючись звільнитися. У такому положенні я почувалася набагато оголенішою і вразливішою, ніж перед ним.
Як завжди, однак, гостре відчуття небезпеки викликало в мене страшенний дискомфорт.
Він змусив мене так скрутитися, що моя дупа більше не лежала на ліжку. Наче мені було ще недостатньо соромно, я відчула, ни рідина, що витікає в піхви, ллється мені на живіт.
Він загарчав, побачивши це. Я відчувала, як напнулося його тіло від жаги, а сила перекочувалася його тілом, наче м'яз.
Не марнуючи більше часу, він знову присмоктався до моєї розкішниці та взяв клітор до рота.
Я смикнулася, задоволення знову охопило мене, коли він посмикував і посмоктував мій пуп'янок. Він більше не лизав, язик не був задіяний - лише зуби.
Щоразу, коли я рухалася, він прикусував дужче. Тож я змусила себе завмерти, проте тиск не зменшився. Лише посилювався, поки гострий біль пронизав клітор.
Я заверещала, скотч приглушував мої прокльони. Щойно болю стало забагато, він відпустив клітор. Той пульсував і болів, а я полегшено відсапувалася.
Сталкер, однак, не дав мені страждати надто довго. Устромив у мене середній палець, згинаючи його так, щоб він потрапив у ту солодку точку. Мої стегна смикнулися, всередині розлилося геть інакше задоволення. Блаженство поєднувалося з пекучим болем, однак залишалося неймовірним.
- Боляче? - м'яко запитав він, нахиливши голову й спостерігаючи, як його палець рухається в мені, а на долоні збираються мої соки.
Тепер одна з моїх ніг була вільна й мені кортіло за їхати п'ятою йому в пику. Та я пам'ятала про той укус і тому не рухалася. Лише мовчки сопіла, очима пропалюючи в сталкері дірки. Здавалося, гнів зараз спалить мене всю й вийде назовні.
Він гмикнув, розчарований моїм мовчанням. Нахилився, знову прихопив зубами мій стражденний горбик, однак прикусував мінімально, все більше посмоктував. Зважаючи, що в цей самий час його зігнутий палець подразнював ту саму точку, я забула, як дихати.
Він ніжно водив зубами по чутливій плоті. Знову й знову, поки я божеволіла, потребуючи ще і водночас бажаючи його смерті. Або, можливо, відрізати йому руки, як він зробив із Арчем. Вибити зуби, щоб він не змушував моє тіло повставати проти мене.
- Запам'ятай це, мишенятко, - промуркотів він між укусами. - Запам'ятай, що неслухняність приносить тобі біль. - Ще один гострий укус.Мої стегна смикнулися - марно. Я знаю, ти пам'ятаєш як гарно було, коли в твоїй піхві рухався мій пістолет. Уяви мій язик всередині себе...мій прутень. Насолода, яку ти відчуваєш, будеш приголомшливою.
Його палець робив кругові рухи, доводячи правдивість його слів і поширюючи по моєму тілу ту приголомшливу насолоду, про яку говорив сталкер.
І тут настав переломний момент. Коли моє тіло відчуло: те, що він робить, йому потрібніше, аніж відсутність будь-яких дій.
Я боролася з власним темним боком, який благав про більше. Темний бік, який зненацька отримав голос і намагався звільнитися. Узяти гору й здатися цьому чоловікові, щоб обидві мої суті зрештою відчули полегшення. Я мовчки боролася з іншим боком себе, намагалася знищити його, не дати ніколи побачити світла.
А тоді він повністю витягнув із мене палець, проводячи по стінці піхви, а встромляючи його знову, додав ще два пальці. Мої очі знову розширилися, коли він розтягував мене, знову й знову пестив те саме місце, водночас прикусуючи клітор.
Мій темний бік переміг, поки я безпорадно спосте рігала, не тіло поновлює боротьбу. Але цього разу я ганебно прилинула до нього. Він не давав мені того, чого моє тіло почало жалати - потребувати! - щоб угамувати задоволення, яке визрівало глибоко всередині мене. Він продовжував шкребти мій клітор зубами. Прикусував, але відмовлявся долучити до справи язик.
Розчарування зростало і зрештою переповнило мене. Я була розлючена, така розлючена, але тепер - через те, що він відмовляв мені в задоволенні.
- Мудак! - скрикнула я просто в скотч.
Його губи на моїй розкішниці посміхнулися - отже, почув.
Охоплена гнівом, я з нестримною силою вдарила ногою. Він ледь ухилився. З його грудей вирвалося звіряче гарчання, і він грубо притиснув моє коліно до місця.
Судячи зі звуків, які він видав, тепер він був не втішений, а розлючений.
Навіть якщо назавтра мене силували б зізнатися перед священиком, жоден страх Божий не змусив би мене визнати, яким сексуальним був його голос. Чи як завзято пульсувала моя розкішниця, коли я почула його. Ніколи, ніколи цього не визнаю - навіть перед собою.
Він зціпив зуби, капаючи мене. Завтра матиму синці на стегнах. Вони чудово пасуватимуть до засмоків, що прикрашають моє тіло.
- Чого ти навчилася, мишенятко? - глузливо спитав він, видихаючи гаряче повітря просто на мій клітор.
Я загарчала, ще одна сльоза розчарування стекла по скроні й загубилася десь у волоссі.
- Будеш знову казати мені, щоб я від'їбався? - я спитав він, висолопив язик і рвучко лизнув. Один короткий доторк - і язик зник, я навіть не встигла відчути задоволення.
Я ще довго кричала на нього, і зрештою він простягнув руку й зірвав скотч із мого рота. Я вилаялася, бо обличчю було боляче, і продовжила лаятися, бо тепер він, чорт забирай, міг розібрати кожне слово.
- Ти довбаний їбанутий псих... - Він знову вкусив мене, обірвавши мою тиражу.
- Спробуймо ще раз. Казатимеш мені ще, щоб я від'їбався.
Я видихнула, намагаючись заспокоїтися, та марно. Не могла второпати, як назвати емоції, що вирували всередині. Я ледь не вибухала через те, що вони юрмилися в грудях.
- Можливо, — процідила я крізь зціплені зуби.
Він гиготнув, і голос його прозвучав так, ніби долинув просто з екранізації якоїсь темної історії Едґара Алана По. Він знову прикусив мене, але вже легше, грайливіше.
— Ти ж розумієш, що трапиться, щойно ти так зробиш?
Я стулила пельку, відмовляючись відповідати на таке дебільне питання, адже чудово розуміла , що трапиться. Річ була леше в тому, що він хотів це почути.
У відповідь на мою мовчанку він витягнув із мене пальці. Але перш ніж я встигла обуритися, знову лизнув, цього разу повільніше й слабше. Усією поверхнею язика він вилизував мене знизу вгору, надзвичайно повільно проходячись по пульсуючому клітору. Від цього відчуття мої очі заплющилися, з горла виривалися хрипкі звуки. Тремтіння було неможливо зупинити. Неможливо зупинити насолоду, що розливалася від того місця, де його язик торкався моєї вульви.
Я вигнулася, обурена тим, як легко моє тіло під його наравним язиком перетворилося на желе. Та щойно я почала линути до його рота, безсоромно й сором'язливо водночас, він зупинився.
— Ти! Розумієш? — зверхньо з натиском запитав він.
Із мого горла ледь не вирвався розчарований схлип, але я заштовхала його назад. Довелося кілька разів ковтнути, перш між я усвідомила, що зможу говорити рівно, хоча слова мали присмак акумуляторной кислоти.
— Цілком чітко та ясно, кошенятко
Він знову засміявся низьким сміхом, лоскочучи мені промежину, і мені було соромно, як реагувало моє тіло. Моя дупа вигнулася сама собою, щоб я могла пралинути до нього й отримати бажане.
Він занурив мені у піхву язика, вилизуючи мене зсередини, немов не міг наїстися.
Я скрикнула, не в силі дихати, і мені стало соромно від того, яким голосним вийшов цей крик.
Тиск збільшився, і він нарешті зробив те, про що я мовчки благала. Облизав мій клітор, натискаючи на нього якраз так, як треба, приділяючи особливу увагу моєму подразненому горбочку, а тоді знову опустився нижче і встромив язика мені в піхву.
Крики насолоди відлунювали в кімнаті, і тепер я шкодувала, що на обличчі більше не було скотча. Адже я не хотіла, аби він чув, що саме робить зі мною, проте і стриматися не могла.
Я ніби занурилася у свої відчуття. Від нього, від руху його язика по моєму клітору. Неможливо було встояти, коли всередині згортався цей тугий, болісний клубок.
Я не могла змусити його припинити смоктати мій клітор, так само як не могла контролювати себе — от от мусила досягти піку.
Я рвучко вдихнула й придушено скрикнула, коли межу було перейдено. Він тієї самої миті встромив у мене два пальці, й мене накрило неймовірною насолодою. Я більше не могла стримувати різкі криви, не могла змусити себе не затискати його голову колінами між своїх ніг.
Та втони ж ти в моїй довбаній ціхні! Здохии там, мені байдуже.
Мене охопила ейфорія, стиснула у своїх обіймах так міцно, що всі почуття зникли — залишилася лише вона.
Це не було сходження до небес. Це була втрата благодаті.
Я ніколи не зможу це виправити, адже мою душу відірвали від тіла й занурили в пекло. Я відчувала, що опинилася просто в лігві диявола, стравою на його бенкеті.
Із мого горла виривалися стогони, і він стогнав у відповідь. Він учепився в мої стегна, розводячи їх у боки, щоб мати змогу робити те, що захоче, з моєю пульсуючою кицькою та відтягувати оргазм так, щоб моє тіло було вже не здатне це витримати.
Він відірвався від мене й повільно рухався вгору по моєму тілу, продовжуючи трахати мене пальцями. Я й досі була напівсвідома, з відкритого рота лунали стогони. Тож коли він потягнув мене за щоки, змушуючи розкрити рота ширше, я не звернула уваги. Його пальці робили мені надто добре.
Він навис наді мною, і я побачила цівочку слини, що кранала з його роту до мого.
— Ковтай-но свої соки, прохрипів він.
І я зробила це. Відчула на язику дивовижний смак і зробила ковток. Він глухо застогнав і припав до мене губами.
Я йому дозволила. Пізніше запитувала себе: чому? Але, коли його пальці продовжували дарувати мені насолоду, хоча оргазм уже вщухав, коли цей туман затьмарив мою свідомість, — я, чорт забирай, йому це дозволила.
Ба більше, я поцілувала його у відповідь.
Його язик заглибився в мій рот, зустрівся з моїм. Від наших губ наче шугонув струм, немовби дві планети налетіли одна на одну, виділяючи всесвіт енергії, і з кожним порухом, кожним доторком народжувалася нова зірка.
Час зупинився, коли він цілував мене так міцно, що губи набряклий, і я певна: коли все скінчиться, я ще довго за звичкою дихатиму уривчасто. Однієї миті від витягнув пальці та майже ніжно пестив ними моє обличчя. Такий контраст із... ну, з ним і з тим, як він поглинав мене.
Він відсторонився, коли ми почали зі стогонами тертися тілами, і я раділа цьому. Щойно він опинився від мене бодай на якійсь відстані, час знову рушив, а до мене повернулася ясність мислення, ударивши мене по голові, немов бейсбольною битою.
Я не розплющувала очей, лише хапала повітря, не в змозі нормально дихати після цього поцілунку. Його тіло вислизнуло з-поміж моїх стегон, і я негайно звела коліна та опустила ноги, ховаючись від його ненажерливих очей.
Коли він володів мною, це відчувалося, наче тонеш у воді, крізь яку б'є струм. Електричні розряди пронизують тіло, поки не виборсаєшся чи не здасися. І немає кисню. Немає думок. Немає жодного контролю над ситуацією.
А коли сил більше немає, він раптом витягує тебе з води. Під шкірою все ще танцює струм, між вашими тілами спалахують розряди, але ти вже можеш ясно бачити й міркувати.
І цієї миті ти відчуваєш, що тебе було розірвано на шматки. Уся біохімія твого тіла повністю перебудована, і з цієї води ти вийшла геть іншою людиною.
І за це відчуття я його ненавиділа.
Я ненавиділа його більше, ніж будь-кого у своєму житті. Насолода розтанула, і знайомі відчуття люті й ненависті знову опанували мною.
Він нічого не казав, але я відчувала ту силу, шо перекочувалася зараз під його шкірою.
Відчувала бажання. Жагу. Абсолютно ненажерливого звіра, який погрожував вирватися з-під його шкіри.
Якщо він вирветься, я не могла бути певна, що не дозволю йому зжерти мене цілком. І від розуміння цього хотілося плакати.
Я, трясця його, дам цьому статися знову. Спочатку пістолет, тепер це, чому я, чорт забирай, дозволяла це?
Він нав'язувався мені, ми обоє це знали. Але, зрештою, змушував мене хотіти цього так само палко,як хотів сам. Змушував ледь не благати про це. Чи він трахав мене пістолетом, чи язиком, мої ноги зрештою розсувалися самі.
Не кажучи вже про те, що ми щойно поводилися, мов двоє збуджених підлітків, які мали втратити цноту.
Я не знала, що в біса робити з цією інформацією. Як можна її, трясця йому, бодай обміркувати.
Тиша все тривала, лише наше важке дихання порушувало її.
Мені бракувало сил, аби розплющити очі й глянути, що відбувається. Я боялася того, що зроблю, що скажу.
Уперше в житті довбограйка на небесах зрештою почула мої благання та змусила цього чоловіка простягнути руку, розв'язати мотузки якими були припнуті руки, й піти нахрін.
Ковтаючи всю отруту, яка готова була вилитися з мого рота, я змучила себе розплющити очі й спостерігати, як він іде. Я знала: якщо скажу йому все, що думаю про нього, він реалізує свої погрози.
Біля дверей він зупинився і повернув голову саме так, щоб місяць освітив гостру лінію його щелепи, піт, що вкривав його шкіру, та абриси його шраму.
Він нічого не сказав, лише сильно прикусив губу, намагаючись не віпустити назовні слова, що, однак, не мали жодного сенсу. Так само залишився в його роті і присмак моєї розкішниці.
Зрештою він розвернувся, і двері тихенько клацнули, зачиняючись за ним. Я знову залишилася на самоті. Знищена й зруйнована. І знову дозволила собі поплакати, поки намагалася зібрати кавалки себе докупи.