А решта часу вони грали в настільні ігри.
На наступний день, Синмін приперся з самого ранку будити Чоніна. Чан уже не спав, тож відчинив двері йому.
— вставай! — сказав Синмін і почав бити подушкою друга.
— та зараз — відповідає ще сонний Чонін.
— не зараз, а вже!
З превеликим небажанням Чонін все-таки піднявся з ліжка. Синмін всюди за ним ходив і вічно підганяв.
Чонін сів снідати, Синмін уже йому каже:
— їж швидше!
— та їм я!
Чан просто за цим всім спостерігав.
Чонін пішов чистити зуби, а Синмін знову:
— давай швидше!
Чоніна дістав уже Синмін, тож він копнув його в живіт і закрився в кімнаті. Але за дверима всеодно було чути "збирайся швидше" або "чого ти так довго".
Чан зрозумів, що Ніні вже набридло слухати Синміна, тож сказав йому:
— сядь в коридорі і чекай там, а не набридай Чонінові тут.
Ображений Синмін все-таки послухався Чана і став чекати на Ніні у коридорі. Згодом той зібрався і вийшов з кімнати.
— ну нарешті, — сказав Синмін — ти так довго збираєшся!
— удачі тобі) — мовив Чан і обійняв Чоніна.
Далі друзі вийшли з квартири і рушили на якусь там студію (хз яку).
Перші кандидати зовсім не знали, що їм робити, коли на стіл прилетіла змія. Другі дуже часто запиналися і толком не могли нічого сказати. А третіми кандидатами були Синмін і Чонін.
— наступні! — крикнув якийсь чоловік.
Хлопці вийшли і сіли за стіл. Взяли аркуші з текстом, який мали прочитати і зробили це дуже добре, жодного разу не помилившись. Але час від часу вони жартували один з одного. Коли прилетіла змія, хлопці ніяк не зреагували, Синмін просто кинув її геть з кадру зі словами: "Чоніне, твою двоюрідну сестру приводити було не обов'язково". Одним словом, вони пройшли всі перевірки.
— хлопці! Ви чудові! З вашими жартами, ви зробите програму веселішою! Прийняті! — сказав якийсь дядько. Він дав їм свій контакт.
Потім вони пішли додому. Синмін хотів завітати до Чоніна в гості, але той відмовився, адже хотів провести час з Чаном.
Прийшов додому, роззувся, помив руки і пішов шукати по дому Чана. Його ніде не було. Вирішив написати Чанові:
Чонін не мав чим зайнятися. Почав думати. Все-таки вирішив зганяти в магазин, адже продуктів майже не було. Після закупів, він повернувся додому. Чан ще був на роботі, тож Чонінові довелося придумати ще якесь заняття. Вирішив прибратися. Попилососив, помив підлогу, повитирав пил і зробив невеличку перестановку у себе в кімнаті. Це зайняло у нього годину. Знову довелося придумати нове заняття. Вирішив почитати книгу. Довго обирав. Взяв одну — не сподобався сюжет, у другої шрифт був не таким, у третьої — ілюстрації не дуже. Все-таки Чонін відмовився від читання.
Довго лежав на дивані і нудьгував. Без Чана все було не те. Чонін навіть пошкодував, що не дозволив Синміну прийти в гості.
І пролежав він ось так аж до вечора. Приблизно о 20:45 прийшов Чан. Він подзвонив у двері. Чонін, від несподіванки, впав з дивана, але швидко піднявся і побіг до дверей. Відчинив їх.
— нарешті ти прийшов! Мені було так нудно..— сказав Чонін.
— я теж радий тебе бачити — Чан усміхнувся.
Вони сіли вечеряти і періодично про щось спілкувалися. Коли Чонін вже мив посуд, то зав'язалася розмова щодо переїзду.