В обіймах минулого

Частина 34

- Всі пам'ятають, що ми сьогодні переїжджаємо? - спитав Джин.

- Переїжджаємо? - незрозуміла Юн, її це трохи розчарувало, бо та школа для неї стала вже домом.

- Я тобі потім все поясню. - шепнув Чонгук.

- Добре тоді, йдемо всі чи хто з ким?

- Хто з ким.

- Техьон, мені треба з тобою поговорити. - відрізала Юн, і взяла Те і Су під руки, потягнула їх в ліс.

- Чонгук, а мені з тобою. - відрізав Юнгі.

- Юнгі, а як же я? - ображено дивилась на хлопця Софун.

- А ти йдеш з нами, но трохи погуляй сама....

Всі розійшлись.

- Я хотів з тобою поговорити. - почав чорноволосий.

- Про що? - а далі Чонгук зірвався на крик. - Про те що кинув вчора Юн Со одну, посеред лісу, вночі?!

- Я її не кидав, хотів би залишити, не сказав би тобі піти за нею. - насправді Мін і сам не розумів, що ним управляло в той момент, він хотів бути ніжнішим з брюнеткою, но вона його відштовхнула.

- Та ти ненормально ставишся до неї! Взагалі пофіг на почуття людини яка тобі вже вибачає. - продовжив кричати Гук.

- Комусь на почуття, а комусь на те, що мрії не здійснюються. - спокійно видихнув чорноволосий.

- Хто ти? - не розуміюче Чонгук дивиться на брата. - Ти не той Юнгі, ти не мій брат.

- Я давно не той, абсолютно байдужий до всіх, крім однієї.

- Рано чи пізно, ти станеш на місце того кому зробив боляче. - після цих слів Чонгук побіг від брата.

- Чонгук! Стій! Ми не договорили! - кричав в слід молодшому.

Відійшовши з Техьоном в сторону, Юн почала розмову.

- Що ти хотіла?

- Це дуже важливо.

- Ну. Що ти хочеш сказати.

- Я не повинна тобі це говорити.

- Ну не говори загадками. - фиркнув хлопець.

- В загальному, ти подобаєшся Су. - на лиці Те моментально засвітилась посмішка.

- Правда?

- Так, ти радий?

- Навіть не представляєш, як. Просто вона мені теж подобається.