Вже вечоріло , я мала поговорити із ним .
Ми домовилися зустрітися на кінці мого містечка , я вже була на місці , побачила як підходить він.
-Міллере , я кохаю тебе, але нам не можна бути разом .
-Ти залишаєш мене?
Глянув сумними очима на мене він.
І з моїх очей потекла сльоза , він закричав та впав на коліна.
Я зникла ніби злившись з темрявою ,мені справді бракуватиме його , його погляду ,його кохання....
В той момент в мене обрушилось все, як існувати без нього , за цей час він став для мене всім .
Вже в аеропорті мене зустрічала бабуся .
-Чому ти така сумна ?
Спитала із жалем в очах бабця.
-Все добре, а де дідусь?
-Він останнім часом хворіє,не зміг приїхати, вже зараз має під'їхати таксі .
І справді через хвилин п'ять воно під'їхало , водій був дуже милим , він допоміг нам поставити вантаж у багажник .
Ми приїхали , дідусь стояв у дверях, та з нетерпінням чекав на мене,останнім часом він хворів ,але зустрів мене з усмішкою на лиці , він у мене дуже добрий ,це можна зрозуміти навіть по його доброму із зморшками обличчю.
Він міцно обійняв мене.
Бабуся спекла пиріг , я пам'ятаю його ще із дитинства .
Жахливо коли ти не можеш навіть покуштувати його.
Зненацька у будинку підбіг собака , він був дуже милим , почав облизувати та гавкати .
-Бабусю хто це?
- Це Роккі , от ми на старість з дідусем вирішили завести собі собаку.
Роккі мав красиву пухнасту шерсть , із рижоватим відтінком , та білою плямою біля мордочки ,очі немов чорні гудзики , він був ще совсім юним .
Він не був одним із породистих собак , зате він був дуже добрим, не дарма говорять що собака - це найкращий друг людини.
Смуток з кожним днем поглинав мене все більше .
Сидячи на балконі я спостерігала за тим як міняються пори року
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Тільки одна фотографія , де я із ним була заплакана сльозами .
Дощ на дворі не переставав падати .
Туман вкривав землю, коли не було дощу , було смутно , зате свідо на дворі.
Мені почали снитись жахіття , завжди мучило питання де він .
Можливо у нього інша дівчина, але я більше так не могла .
Кожного дня я ходила по тих місцях де ми були із ним .
Це моя мука яку він мені віддав своїми губами .
ВИ ЧИТАЄТЕ
Щоденник вампіра
VampireЯ завжди була іншою, в моїй голові так багато думок.Мені п'ятнадцять,напевно це і не дивно , в такому віці так у більшості дівчат , але я не більшість , в мені щось є , і це "є" не дає мені спокою . Безліч талантів я відкиваю собі , які є в мені . Я...
