Той ,хто зачаївся між гіллям

перегони зі смертю

Прийшла черга до мене .... Так я думав... Дихання збилось , а ноги знову стали ватні....

Воно встало і дивилось на мене

"-Ну сука давай, вбий вже мене нарешті!"-кричав я...

Тоді я не мав, що втрачати...

Але замість того щоб обірвати моє життя, воно сіло і поїдало Петра.... Воно було дуже голодне... Відривало куски м'яса з від кісток , а інколи навіть з кістками, і просто ковтав...
Багрова вода стікала по його бороді шиї і грудині... Господи він в ній майже купався, і як я зрозумів, йому це подобалося...

Він уже з'їв тіло приблизно до поясу ....

Не знаю коли і як, але я зрозумів, що зараз, треба бігти просто взяти і бігти куди-небудь, лише б не бачити цього жаху....
Я повільно згрупувався і Спробував поворухнутись....
"-Слава Богу, слухається",- промайнуло в голові...
Я побіг просто на нього і з усієї сили, важким кирзаком, з металевим носком, вхєрачив його в голову....
Воно взвило і впало замертво...
Я дістав "Мосіна" і висадив в його срану голову весь магазин...
Воно не подавало признаків життя....
Я схопив рюкзак,2 фаєра і горючку...Петрова вони більше не потрібні....
І побіг куди очі бачили...
Гілля дерев били по обличчю обдираючи шкіру до крові...
Я вже відірвався далеко....

Зупинився трохи на відновлення сил....
Ліс був в гробовій тиші...

Я подумав ,що зможу вибратись....

Ліс розривав шалений рев ...

"Мг ... Ти сука, слово здохнути знаєш?!"-говорив я собі під ніс

Я мав надію, що я відірвався і я скоро вибіжу з лісу...

В лісі було дуже світло....
Чи це мої очі були вже звиклі....  Тоді я про це не думав ...

Я біг , біг ще довго, сил чомусь було вагон.... Було враження, що забігав в ліс все глибше і глибше , тому що ставало темніше....
Інколи я обертався , щоб провіряти спину , і це зіграло  свою роль...

В чергову спробу перевірити хвіст, я зіткнувся з якимось об'єктом.... Я впав на сніг і сильно вдарився головою об щось...
Вітерець подув в мою сторону, і я відчув знайомий тошнотвірний сморід гнилі.....