День почався не з теплої кави, яку зазвичай Нейське заварює менш за їстівну. Та й узагалі, спека була нестерпною, певно, єдиний раз за все дівоче існування,піднімалася настільки високо. Було й багато інших проблем, котрими Морі добивала або ж відволікала себе: не натхненним малюванням, а бігом навколо будинку.
— Аксі, ти знаєш скільки я вже пробігла?— і після цих слів вона остовпіла.— Як мінімум половину Японії?!?! Мало. Потрібно ще декілька кіл. Раз, два, три!
Це було важко й для сприйняття самого підлітка. Відволікатися такими методами було іншим підвидом мазохізму. Проте доволі дієво, бо Нейське думала тільки про побиття власного рекорду, допоки на зовнішньому боці підвіконня сидів зачудований гекон та спостерігав за швидкими порухами, що змінювалися кожною хвилиною. Додатково, у Аксі був вимірювач швидкості, який використовувала поліція у своїй штрафувальній рутині, а вже як 5 років— Айзава, таким чином перевіряв еволюцію швидкості дівчини.
— Наразі, мій максимум це тільки 7-8 тисяч за годину, і з тим, це відбувається незалежно від моїх намагань чи кількості вправ... Я безнадійна..— проте вона продовжила оминати кути будинку, щоб всеодно триматися у тонусі і не загострювати увагу на результаті теоретичних вступних тестів.
Ще 2 тижні тому, русокоса здала письмовий іспит у UA. Тому всі ці дні проходять, мов, останні подихи мученика. Навіть намальований ескіз в кімнаті на єдиному побіленому місці лишився недоторканим через кількість наростаючих нервів довкола неї. Айзава досі кипів над своїми робочими справами, майже, не встигаючи розповідати усе пророблене за день. Та й, Морі припинила випитувати, що дуже його здивувало, її більше хвилювало осмислення своєї ролі у всенькому світі, поки чорнюх знервовано сопів увісні.
— Якщо я не зможу пройти, то варто планувати знову й знову... Куди далі? Можливо, прийдеться навіть влаштуватися на роботу?- дівчина підвищила голос і з люттю на саму себе розігналася ще дужче, аби ноги відчували прийдешню погибель.
"Робота? Найгірше, про що я можу гадати зараз. Мої знання математики жахливі, а для героїв точні науки завжди у пріорітеті. Принаймні, потрібно написати щось толкове з того, що можна було.... А моя увага це взагалі рідкісна річ. Її, наче, вимикає у критичні моменти. Це все через мою недолугість? Я реально така..."-Вона спіткнулася об приземкуватий корінь деревця на подвір'ї, який раніше вдало оминала і зупинилася, хапаючись за живіт.
ВИ ЧИТАЄТЕ
MHA: Крізь терни до зірок
FanfictionІсторія, що починається зі звичайного везіння і низки випадковостей. Те,як одна справа несправедливого життя змогла змінити майбутнє. Нейське Морі- дівчина, що не зупиниться на шляху до геройства, дружби і першого кохання. Вона намагатиметься загарт...
