Дᥲմ ⲙᥱні ɯᥲнᥴ

- ГЛАВА 14. інᴏді ᴄиᴧᴀ виходить ɜ-ᴨід ᴋᴏнᴛᴩᴏᴧю

Давайте визнаємо, ми всі хотіли б мати незвичайні здібності, які відокремлювали нас від інших. Ми вважаємо це крутим, незвичайним та цікавим. Хтось мріє про силу вогню, хтось про швидкість, а хтось про можливість літати, цей список можна продовжувати вічно. Але більшість з нас не хоче брати відповідальність за те, що ми можемо зробити з цією силою, адже це великі зобов'язання. Потрібно бути обережними з бажаннями, адже вони можуть впасти на плечі важким тягарем.
Для Хейлі ця здатність обернулася кошмаром. Телепатія сильно впливає на психіку, людина, що володіє нею, страждає від усіх думок, почуттів, спогадів людей, що звалилися на неї. Спочатку вони не можуть контролювати це, воно зводить з розуму. Але пізніше сила подається контролю і жити стає трохи легше. Байєрс не хотіла стати мутантом, навіть у дитинстві не мріяла стати якимось супергероєм із крутою силою. Але так уже склалося і їй доведеться з цим жити.

Після розмови зі Старком я довго лежала і роздумувала. Я їду на 3 місяці до незнайомої людини, ну окей навіть якщо знаю її давно, а наживо взагалі тижнів зо два. Не знаю що робитиму там, як пройде знайомство з Пеппер.. занадто багато думок, потрібно звільнитися. Я завела нову звичку медитувати, так очищаю свій розум. Ось і зараз хочу помедитувати. Одягнувши навушники, увімкнула спокійну мелодію і сіла в позу лотоса. Нормалізувавши своє дихання, заплющила очі і постаралася ні про що не думати. Почуття занепокоєння, напруженості пішли, я чула тільки мелодію та своє дихання. ніяких голосів і думок.

Після цих подій минуло кілька тижнів. У школі ми бачилися з Віллом і як його старшому братові, я провела йому екскурсію по школі. Ми з Джонатаном допомагали хлопчику адаптуватися в школі і це добре виходило. Він навіть знайшов друзів і як не дивно познайомив мене з ними.

-.. це та супергерой яка врятувала тебе? — спитав кучерявий хлопчик у Байєрса.
- Ага, це Хейлі і вона найкраща, - відповів Вілл, дивлячись на мене.
Мені було якось не зручно, з мене роблять об'єкт уваги, але я цього зовсім не хотіла. Але незважаючи на це, я зберігала спокій і
холодний розум.
- Ого це так круто! - сказав чорнявий хлопчик.
- Мене звуть Дастін Хендерсон, - сказав
мені друг Вілла.
- А я Майк Віллер.
«Тільки не кажіть що це брат
Ненсі Віллер?! Блячи.. але гаразд»
- Я Лукас Сінклер.
- Так, приємно познайомитись з вами хлопці.
Я рада, що Вілл знайшов друзів, сподіваюся ви
не будете його кривдити?
Вони заперечливо похитали головами.
- Дивіться мені, я все одно дізнаюся, - ледь усміхнулася я, - так добре, скоро дзвінок, будемо розходитися.
- Нам було дуже приємно познайомитися з тобою) - сказав Лукас.
Усміхнувшись я кивнула головою і на
цьому ми розійшлися.