Кнопка з написом 6

24. Ріки сліз та крові

«Свистати всіх нагору! Час по справжньому повеселитися!»

Горлав голос у рекламі фестивалю по радіо.

- Повірити не можу, що ти знайшла білети!

Задоволено мовила Емма вмощуючись за кермо свого автомобілю подарованого її батьком.

Нора задоволено заскочила біля неї, її немов потрушувало від щастя.

Подрузі вона сказала що квитки їй передала мама.

Логічна версія брехні. Вона в цьому не майстер, але позмагатися з нею можна.

Емма була вдягнена в досить зручну та довгу сукню чорного кольору з довгими рукавами з чорним прозорим маркізетом.

З її досить великими формами вона виглядало навіть дуже розкішно як для фестивалю, радше як на побачення.

Нора в свою чергу була вдягнена більш практично.

Чорні широкі брючні штани, що немов розширювались від талії аж до підлоги з досить міцним також темним поясом.

Зверху на ній була атласна біла блузка на декілька розмірів більшою. Дівчина невинно заправила її до штанів.

А в її руках була легенька накидка з льону. Також чорна.

В чудових вечірніх нарядах дівчатка вирушили в неменш чудове місце з назвою Шелберн.

Їх шлях пролягає через багато міст, хоча їхати всього годину. Якщо не менше.

Одним із них є улюблений Річмонд. Місце де Нора провела половину дитинства в бабусі.

Емма втиснула педаль та крутанула ключі.

-газуємо.

Впевнено мовила та, роблячи радіо трохи голосніше та стискаючи кермо.

Всередині гуляла ейфорія. Передчуття такого чудового вечора, що важко навіть уявити що там буде.

На момент того як дівчата покинули межі Монтпілієру, на годиннику була 6 година вечора. Початок фестивалю назначався у 8.

- У нас ще година в запасі буде, можливо кудись заїдемо?

Запитала Емма впевнено кермуючи на поворотах.

Її руки тримали кермо розслаблено та не навіяно. За ним вона вже 3 роки, тому певно їй можна дати звання впевненого користувача магнітоли та трьох педалей між ногами.