STFD

-1-

Примітки автора:
Робота існує без редагувань бети.
Назва роботи — "великодка" на однойменну пісню TeZATalks.

Окрема подяка TheTremba за збори й за український контент.

«Розсміши не-коміка» вийшло досить непоганим. Ні, не так. Вийшло дуже непоганим, бо більша частина жартів дійсно була смішною. Правда ця «більша частина» була про «туз» та «свист», що під кінець вже починало дратувати. Майже дві години, за які й болід пригнали, й слуховий апарат у людини сів, й номера на автомобіль штовхали. Ще й Микола вийшов жартувати, якого всі знали як священника. Це дійсно було прекрасним закінченням цього вечора.

Важко. Дві години — це дійсно важкувато, особливо коли людей прийшло аж настільки багато. Мирон прямо казав Миколі, що не буде сміятися над його жартами, буде триматися до останнього, бо всі одразу подумали б про кумівство заради відмивання грошей. Але той все одно вирішив брати участь... і виграв. Так, Мирона роз'їбало з жарту про церкву і секс при свічках, однак це було один раз, коли виграш він зірвав у сто п'ятдесят тисяч.

А потім виліз Логан. Знову. Він дратував лише одним своїм існуванням і те, що так сильно нагадував пацюка. Можливо, це перебільшення, яке висмоктане з пальця, проте Мирон відчував інтуїцією, що варто позбутися його. Цей Логан Фрідріх дійсно намагався зажати гроші — його закону зарплату за дві години роботи, хоч ніхто й нічого не обговорював з ним. Але... чому не скористатися можливістю, коли та виринала на поверхню?

Марко досить добре підіграв. Як і завжди — він розумів його з пів слова, тому трошки налякати та натиснути на Логана вийшло прекрасно. Віта, щоправда, намагалася збити їхню агресію якимись правовими штучками, проте, на щастя, нічого не вийшло. Фрідріх ламався не довго — Мирона він боявся, тому погодився на ті двісті дев'яносто тисяч і мохіто. В усій схемі головним якраз і було мохіто.

Мирон не був якимось махінатором, як і не палав бажанням підім'яти під себе всю владу в місті. Та й сенс, якщо у друзях були потрібні люди? Проте інколи Сарделі ставало нудно. Не так, як в Бердичеві. Звичайно, що не так, але все ж таки не вистачало чогось гострого в житті. Саме так Мирон і затіяв з друзями оренду-купівлю нічного клубу, саме тому він став членом «Львівської кав'ярні», саме тому брав участь у заходах від влади. А чому б і ні? Побігати в ролі маніяка за людьми та «порозстрілювати» їх — завжди приємно відвести душу.