Вибір породжує наслідки

Бонусний розділ

Події відбуваються через 4 роки після подій основного сюжету. Рекомендується до прочитання після основних подій 1 частини (не містить значних спойлерів).

Чому влітку завжди таке відчуття, ніби сонце хоче вщент випалити все населення Землі? Інакше не опишеш ці аномальні температури, від яких обливаєшся сьомим потом.

Зараз би все віддала за те, щоб зануритися у прохолодну воду, а не обмахуватися віялом на людній площі. Дякувати Предкам, я його взяла та використовувала як елемент по якому Саймон мене пізнає у маскуванні серед цього натовпу. Мені вистачило розуму не надягати вузькі штани, але навіть у широких відчутно як спека проходить крізь темну тканину. У мене банально немає шортів чи юбок, адже у Підпіллі завжди прохолодніше, ніж нагорі.

– Ну де ти швендяєш?

Я ледь чутно видихнула ці слова, підвівши погляд на вежовий годинник. Вже вп'яте так точно.

Саймон обіцяв, що підійде о десятій, а вже минуло п'ятнадцять хвилин. Невдоволення все більше межувало з хвилюванням. Він казав, що хоче щось показати в честь якоїсь дати, на що в мене були певні здогадки.

Минуло вже чотири роки, як я стала членом Підпілля. І вже два, як Саймон запропонував мені зустрічатися. Все починалося та йшло настільки природньо, що я й не помітила, як ми вже поводилися як пара ще задовго до цієї пропозиції. Ми постійно разом, чи то домовляючись про тренування, полювання, або ще щось пов'язане зі справами Підпілля, чи то випадково під час обіду.

Разом з цим підвищувалася сміливість наших дій один з одним.

Прощання в кінці дня чи після нічного полювання поволі перейшло з помаху долоні на короткі обійми. З'являлося все більше причин "випадково" торкнутися руки чи навіть взяти її не тільки у жесті підтримки. Так я отримала тихий сміх, коли відмовила тим, що в кімнаті просто холодно, а він теплий. В той момент там було душно від великої кількості Перевертнів.

Поглянувши на годинник ще раз, я вже не могла відпустити думку, що от-от піду його шукати. Раптом щось трапилося? Хоча кого я обманюю, якщо Саймон і втрапив у халепу, то більше часу витрачає на те, щоб стерти з себе кров опонента.

– Подмухай вище.

Я мало не підскочила, коли хлопець заговорив мені просто над вухом. Саймона це, здається, потішило, адже в медових очах грали веселощі. На відміну від мене, він був без маскування та стояв у цивільному одязі, в брюках та білій сорочці. Не вистачало тільки піджака.