Погода літо розміняла...
На ту, не теплую пору.
Всю землю в барвах уквітчала,
Немов готуючи до сну.
До сну глибокого, живого,
Що нас готує в добру путь.
Бо знає розум, серце чує
Того життя глибоку суть:
Те що засне, те й оживає.
Так час дорогу прокладає,
Дає в надії вірну путь.
В бутті так віра оживає.
Це подаровная суть!
