Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Всім привіт. Звати мене Вероніка. Зараз мені 19 років. Живу в маленькому містечку, де кожен про всіх все знає. Зараз ви зрозумієте чому мені немає смислу жити.
Мої батьки розведені. Живу я з мамою, та сестрою. В сім'ї мене зовсім не люблять, а мені так не хватає підтримки батьків. Тато...зараз не знаю де, він не звонить і не приходить, в нього інша сім'я.
Недавно мені розказали, що коли моя мама була вагітна мною, тато бив іі по животі, через що у мене зараз проблеми зі здоровям. Але це не найгірше, я всеодно його люблю, мені його не хватає. Іноді так хочеться з кимось поговорити, розказати все...
Мама,баба, дідо на мене не звертають уваги. Я сама вивчалась, поступила в місцеве училище, тому що мені грошей давати ніхто не хотів на вищу нормальну освіту. А зараз я працюю. Сестрі наоборот, і вивчили, і за все заплатили, все купляють, всюди беруть з собою. Тому у мене відчуття "небажаноі дитини ".
Перше кохання
Тоді мені було 16 років. Я думала ніколи не закохаюсь. Звати його було Денис, шатен, з карими очима, старший на рік. Гуляли ми ще з 14 років, і одного разу я зрозуміла що люблю його. На цей момент він зустрічався з моєю найкращою подружкою, тому я зі своєю "любов'ю " до них не лізла. Через деякий час я просто в ньому розчаровувалась. Кожного тижня зустрічався з іншою. І прийшов мій час... Приходить мені повідомлення "я люблю тебе, і любив весь цей час ".
І одного дня, ми пішли з ним на кришу будинку, він був випивший, ми сиділи і розмовляли. На цей момент мені було душевно погано і я хотіла розказати йому свою історію життя. І тут він говорить :
- Я зрадив тобі.
В середині в мене щось таке відбувалось, було настільки погано, що мені хотілося стрибнути з цієї криші. В відповідь я нічого не відповіла. Просто пішла...
Пройшло 2 роки, а біль, вона ніяк не зникала. Я пробувала покінчити з життям. Так, я розумію, що це виглядає по- дурному, але просто настільки було погано... Через деякий час я зустріла хлопця, він мене полюбив. Але я...я не любила. Зустрічалась я з ним 2 роки, навіть більше. Сказати по правді, тільки через секс. Він мені не потрібен був... Я зраджувала йому (не в плані інтиму) і мені було всеодно. Я хотіла щоб він мене кинув. Але зрозуміла, що цього ніколи не буде. Тому я сама з ним розійшлась.
Зараз в мене також є хлопець, і я його не люблю.
Я просто не хочу привикати до людей, рано чи пізно ця людина всеодно піде від тебе. І тобі буде больно...а біль, іі не можна вилікувати.
Дякую, що вислухали. Іноді, коли не можеш про все комусь розказати, краще написати.
Чекайте ще історій.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
