Пролог

64 2 0
                                    

І ось настала ця мить. Мить, яка розділила її життя на До та Після. Мить, яка змінила її саму. Мить, яку вона чекала все своє життя. І, мить, якої вона так боялася. Нове місто. Нові люди. Нові знайомства, враження, почуття. Нове життя. Нова вона.
Їдучи в авто, дівчина дивилася на місто завороженим і дещо переляканим поглядом. Ну звісно, вона ж проста дівчина з села. А прямо перед нею відкривається панорама величезного міста Києва. Високі будинки, театри, галереї, універмаги. По всьому місту змійками розкинулися широкі дороги. А он за вікном видніється кремезний залізний міст, що сполучає лівий і правий берег Дніпра. По всюди ширяють машини, тролейбуси, автобуси, грузовики. Інколи на дорогах можна ще зустріти карету, запряжену кіньми. А які тут люди! Усі кудись поспішають, біжать. Але всі, без винятку, дуже гарно вбрані, за всіма канонами моди. Мабуть кожен із них має своє місце в Києві. Зелені парки у пишному вбрані дерев, фонтани, великі магазини, ресторани для справжньої еліти столиці. Куди ж їй до такої розкоші? Та вона дівчині і не потрібна. Їй би зараз додому, у рідне село. Туди, до батьків, до бабусі, до братів і сестер. Зараз би на поле, повне колосків пшениці. Там ж якраз починаються жнива. Але вона тут, у Києві, зовсім сама. І тепер все життя вона проживе під металевим небом міста, немов у клітці....

- Квіточко, ми майже дома. - промовив чоловік, що сидів біля дівчини. - Я впевнений, тобі тут сподобається.

Квітка в поліWhere stories live. Discover now