Я,- сказала старша,- вберуся в сукню з червоного оксамиту й почеплю оздоби, які мені привезли з Англії.
- А я,- мовила менша,- вберуся в буденну сукню, та зате надіну накидку, гаптовану золотими квітами, й діамантове намисто - такого ні в кого немає!
Вони замовили наймодніші капелюшки, накупили найдорожчих парфумів і пудри.
Вдягнувшися, покликали Попелюшку подивитися - адже вони знали, що в неї хороший смак.
Дівчина дала сестрам мудрі поради і навіть запропонувала зачесати їх. Ті залюбки погодились.
Поки вона їх зачісувала, сестри спитали:
- А ти, Попелюшко, хочеш поїхати на бал?
- Ой, сестриці, не смійтеся з мене! Чи ж мені личить там бути?
- Ай справді, всі сміялися б, якби побачили на балі Чорногузку!
Якась інша дівчина за такі слова, певно, зіпсувала б злим сестрам зачіски. Але Попелюшка була добра та незлостива і зачесала їх так гарно, що кращого годі було й бажати.
Сестри два дні майже нічого не їли, крутилися перед дзеркалами і весь час роздивлялися - чи не схудли, бува, і чи не треба ще тугіше зашнурувати їх, - адже вони хотіли бути тонесенькими та стрункими.
Аж ось щаслива мить настала. Сестри з матір'ю сіли в карету й поїхали на бал.
Попелюшка довго стояла під брамою й сумно дивилася їм услід.
Коли ж карета зникла з очей, дівчина сіла на ґанку й гірко заплакала.
Раптом з'явилася її хрещена мати - чарівниця. Побачивши, що дівчина вмивається сльозами, вона спитала:
