Перевернута історія

Частина 16.

- Україно..?- почула тихий голос Україна.
- Хтось прокинувся?- запитала Україна.
Голос був, знайомим але розібрати його було складно, десь вона його чула але де?
- Ти пам'ятаєш мене?- запитав голос.
- Я.. я не знаю хто ти, де ти знаходишся?- запитала Україна.
- Знаєш, звісно знаєш.. - протягнув голос.
Україна провалилась в пітьму.
Знову вона опинилася у своїй голові.
Але все було не таким.
Замість білого все було чорним.
- Дивись..- сказав голос.
У пітьмі з'явився якийсь неначе екран. Там Україна побачила себе в дитинстві, а саме той момент коли їм з її сім'єю треба було здатись РІ.
Але щось було не так.
Замість того щоб був мирне вхід до РІ була війна.
- Що це..? - запитала Україна пітьму.
- Я вирішила тобі показати як легко тебе обдурити. - посміявшись сказав голос.
- хто або що ти?! - запитала Україна.
-  Кошмар! Моє ім'я повинно вселяти жах у тебе! Напевне довго мене не було..- сказав голос.
- Але що тобі від мене треба?!- запитала Україна.
- Твоє тіло.. Ти чудове тіло..
- Не смій! Я не дозволю!! - заперечила Україна.
Голос замовчав. Потім був якийсь дивний звук схожий на стогін, і поряд опинився Канада.
- Канада?! - здивувалася Україна.
- Україно? - запитав він.
Як неочікувано Канада почав кричати від болю.
- КАНАДО!- кричала Україна.
А голос сміявся.
Як Канада зник. Просто.. зник
- Щ.. - хотіла запитати Україна як голос вигукнув:
- НЕ ПОСМІЄШ! НІ...
Україна знову опинилася у підвалі.
Тяжко дихаючи вона озирнулася. Нікого.
"Це знову її обман.. не піддавайся.." заспокоювала себе Україна.
Вона вирішила піти на гору, найкращий спосіб перемогти страх це зіткнутись з ним лицем до лиця!
Впевненими кроками Україна в декілька стрибків опинилася на горі, і нікого не побачила.
"Дивно.."
І тут почувся крик, з дальної частини цього величезного будинку.
Україна побіжала на звук. Знову нікого, і тут почувся сміх. Холодний, злий він віддавався ехом від стін.
- Покажись! - крикнула Україна
Сміх став сильнішим, і з пітьми вийшли її друзі, спочатку вона була рада, але щось було не так. А саме їхні очі.
Вони були червоними неначе калина у лузі.
- Друзі?- запитала невпевнено Україна.
Вони почали йти на Україну а раптом все зникло. Вона знову прокинулася в підвалі але її будила Молдова з Есті.
- Ти ціла! Як я рада прокидайся!- сказала Молдова побачивши як Україна відкрила очі.
- Я..я ви.. цілі я рада.- невпевнено посміхнулась України.
- Це дуже мило але нам треба якось піти звідси! - Сказав Грузія.
Десь на горі щось упало.
- Що це було?- здивувався охоронець на горі.
- Пішли, подивимося- сказав інший охоронник.
....