Твій привид

4. Шістнадцяте серпня - Тиждень двадцять три

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: у цьому розділі описуються панічні атаки та самопошкодження!

Двадцять три тижні. Стільки часу Ніл Джостен та Натаніель Веснінський були мертвими і, схоже, що стільки ж часу знадобилося ЗМІ, аби зрозуміти, що вони були однією особою.

Юнак не може вдавати, що не чекав цього. Протягом останніх місяців половину часу було витрачено на очікування новин. Було б багато реакцій стосовно Лисів, репортери переслідували б їх за будь-яку інсайдерську інформацію. Він не впевнений, скільки вони насправді знають, скільки їм розповіло ФБР, скільки їм розповів Кевін.

Хлопець сподівається, якщо йому ще дозволено сподіватися, що вони якимось чином дізналися всю правду. У будь-якому випадку, Лиси заслуговують на це від нього.

— Ми знали, що зрештою це станеться, — зізнається Бровнінґ, повільно потираючи руки і ще не зустрічаючись поглядом з Натаніелем, — Насправді, це мало на що впливає...

Веснінський різко перебиває його. Він провів останні сорок шість хвилин,спостерігаючи за нервовими посмикуваннями та винуватою манерністю Бровінґа, які було видно наче неоновій вивісці.

— Припиніть бздіти, — каже юнак і, нарешті, нарешті , Бровнінґ дивиться на нього, піднявши брови й розтуливши рота, чи то від роздратування, чи то від образи, — Що іи насправді хочете мені сказати?

Агент закриває рота, виглядаючи так, неначе він щойно проковтнув власного язика. Тиша триває досить довго. Натаніель відчуває, як частина його свідомості починає ідентифікувати звуки, які видає Віттакер на кухні, поки готує паніні на обід для них трьох.

Чоловік, зітхнувши, заспокоюється й нахиляється вперед на складені руки. Так він відпочиває секунду, а тоді відкидається назад і невиразно показує на простір кімнати, змахуючи пальцями, немов демонструючи.

— Ми не можемо воскресити Ніла Джостена, —мовить агент, — Не тепер, коли він приєднаний до твоєї родини.

Веснінський змушує себе не реагувати гнівом. Він притискає язик до задньої частини зубів і ковтає свою лють, доки не відчуває, що задихається від гіркого смаку.

— Ви можете і ви зробите це, — вирішує хлопець.

Бровнінґ хитає головою й опускає руки між стегон.