Любов на відстані

Розділ 7

18 липня. 06:00.

Я прокинулася швидко, просто хотіла побачити Італійське море.
Я постукала у кімнату до батьків і відчинила ... вони ще спали.

Я почала кричати і вони встали. Ми швидко поснідали, спустилися по ліфті, вийшли на вулицю.

Тепер ми чекаємо на таксі... Через 5хвилин ми були уже в ньому.

Минула 1 година...

-Ми вже приїхали?

-Ні, сонце моє, ще ні.

Минула ще 1 година...

-Дивіться, це наш автобус!

Автобус був двох-поверховий, в ньму було все, майже все. Але Wi-Fi тут був, а це саме головне. Ви скажете який Wi-Fi у автобусі? А він дійсно є. Тут крісла м'які, їх можна повертати(опускати або піднімати.) Мені подобається.

Ми всі влаштувалися, (якщо комусь цікаво я сиділа з мамою, а тато знайшов свого друга і сів з ним.)

-Ну, все рушаємо!-сказав водій.

Всі займалися своїми справами, я говорила з мамою...

-Мам, а де ми там будемо жити?

-Не хвилюйся Стелл, ми забронювали нам одне місце.

-Де і яке?

-Це для тебе сюрприз. Дізнаєшся потім.

-А може ви нічого не забронювали? Які докази?

-Ось ключі. Ну, що?

-Тепер я спокійна.

-Краще розкажи про свого хлопця.

-Бодю?

-Ага.

-А що про нього розказувати. Він...(я розказала усе мамі про нього, мамі можна довіряти).

-Ого. Я його бачила раз, коли він стояв біля вікна чекав на тебе.

-Але ти розумієш, його хотять одружити на іншій, він їде за кордон вчитися...

-Так. Ну тоді ... Знайдеш когось іншого.

-Кого?

-Тут є багато(в Італії) вибереш хто сподобається.

-Мамо, це не базар і не магазин. Це відношення.

-Ну так.

Через 20 хвилин я заснула. Ми їхали довго. Ось і ранок, ми знову їдем...

-Мамо, ми де?

-У... незнаю. Тут не ясно.

Як не дивно, але мені приснився Бодя. Про те що ми з мамою говорили: він прийшов до мене , чекав на майданчику біля квартири, я вийшла до нього обійняла... Ось так закінчився мій сон. Цікаво, що він тепер робить,  мабуть напишу йому в Instagram.

"Привіт. Як справи?💗"

Через хвилин 5 він мені відписав.

"Привіт. Все ок.🙄"

"І все?🤔"

"Що все?😞"

"Ти мене не запитаєш, як я?😕"

"Ой вибач, забув! Як ти?⚘⚘⚘"

"Забув він. Я їду!😌"

"Добре, пака.⚘⚘⚘"

"Ну пака.✋✋✋"

Щось тут незрозуміло зовсім. Щось з ним не те. Бодя завжди переписувався зі мною довго, ми з ним спілкувалися, а тепер все змінилося. Як хочеться, щоб було, як колись. Але ... нема😟😓😭.

-Доню з тобою все гаразд?

-Так, мамо. Нічого.

Якщо чесно в душі все рветься, хочеться вийти і крикнути...

Що мені тепер робити?

-Ми приїхали!-почувся голос водія.

Я глянула у вікно. А й справді це справжня Італія! Таку я її і представляла, як у Googl ввела Італія... Тут все так чудово. Я тут перший раз.

Я цим раділа і забула, за Бодю.

Ми пішли в свій Hotel.

-Мам, ти обіцяла мені якийсь сюрприз?

-Так. Зараз побачиш.

Ми зайшли в середину готеля, він був величезний. В ньому були дорогі меблі, як у Orel s Reshka все дороге і блискуче. Одним словом - Шик.

Я не можу дочкатися свого сюрприза. Де ж він?