>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 3>>

Нік: зрозуміло, як завжди.- Злісно відповів хлопець.
Т/і: чого ти знову заладив? ти спеціально починаєш сварку?

Повернувшись до тебе, Остін пирхнув прямо  в обличчя.
Нік: я люблю тобе, у нас скоро 2.5 роки відносин, а ти все тягнеш і тягнеш наші почуття на дно!

Т/і: ах це я винна?!- З кінцями своїх нервів ти нахабно запитала.
Нік: я на твою що?!
Схопившись на ноги, ти кинувши в блондина подушку швидким кроком вийшла зі спальні, грюкнувши за собою дверима.

Т/і: ах це я винна!?
Скидаючи з себе речі, ти грубо лаялася, кидаючи на підлогу робочий одяг.
Нік: я дітей хочу!- крикнув сіроокий через стіну.

Т/і: йди до біса!- Пихато відповіла ти.
Стиснувши руки в кулаки, ти сіла в крісло, взявши з полиці якусь книжку.
Т/і: та що ж це таке?

Побачивши книгу про кохання, ти кинула її назад на полицю.
Ось що цим чоловікам потрібно? Не готова я до дітей, не хочу заміж, мені всього 20!- лаялася про себе ти:
-Усе життя попереду, а я маю думати про якусь родину...
О так, саме зараз я була капітально схожа на свою матір, адже вона сама вийшла заміж лише після зальоту. -Шлюб та сім'я були не для неї.
І чому я успадкувала її характер?
- так само запитувала себе ти.

Нік: т/ІІІ...- Протяжно простяг хлопець.
Остін увійшов до кімнати.
Нік: ну не гнівайся...
Т/і: відчепись.– грубо відрізала ти.

Нік: ну не хочеш, не будемо. вже пізно, давай лягати спати?
Т/і: гаразд,-закочувавши очі я піднявшись з крісла лягла на ліжко.

Нік: у нас є спальня.
Т/і: я спатиму тут, добраніч.
сховавшись ковдрою, ти відвернулася до стіни.
Нік: гаразд.
Залізши на ліжко, остін заліз під ковдру. обійнявши тебе за талію, хлопець притулившись до тебе затих.

Так ви  й заснули. Га жаль, сварки про шлюби та дітей були частими, але ти вже звикла до них. скажу вам по секрету, ти втомилася від стосунків з ніком, він надто запальний, але передбачуваний. йому постійно хочеться чогось нового, а з твоєю втомою це виходить рідко, і ти не раз ловила його на зрадах. Ви просто звикли один до одного, але кожен із нас перекривається любов'ю. Принаймні це відходить саме від Ніка.

<Ранок>

Розплющивши очі, ти сонно позіхнула.
Т/і-невже я виспалася?-за вікном світило сонце, на будильнику виднілися жирні числа. *14:01*
ого, знатно ж я поспала...
- Подумки промовила ти.

Ніка в ліжку не було, мабуть, він знову поїхав на чергову зустріч. Замість хлопця на подушці лежали червоні троянди та коробка цукерок. Цей сучок знає як змусити мене посміхнутися.

В кімнаті раптом з'явився запах пічного. Звісивши ніжки з ліжка, ти взяв рожеві капці вирушила на запах.
Т/і: чого готуєш?)
- Обійнявши зі спини маму, я з цікавістю поцікавилася.

Мама (дисара): ось, вирішила пиріжків з капустою та м'ясом наліпити. ти весь час на роботі, а чоловік твій напівфабрикатами харчується.
Т/і: ну не треба! знову починаєш? Остін харчується набагато краще, ніж ти бенкетуєш у свій день народження!
- Помітила я, знаю апетит свого коханого.

Мама: все одно це нічого не змінює, упускаєш ти його, зі своєю роботою взагалі увагу ніку не приділяєш.
- обурилася мати.
Мама: порядна людина, любить тебе, вже якийсь заміж кличе, чому ні? він працюватиме, грошей вам досить вистачає, та й діти не завадять. час вже цокає т/і, треба діяти.

Взявши з листа гарячий пиріжок, я посміхнулася.
Т/і: сама охоче вийшла заміж?
Мама: ти мене з собою не порівнюй! у мене була мрія, а ти що?
Т/і: я люблю свою роботу, а значить кидати її не буду!

Тато: знову сперечаєтеся?
до кухні увійшов батько (майк).
Т/і: привіт папуль)
цмокнувши батька в щоку, я сіла за стіл.

Мама: ніхто не сперечається, просто твоя дочка успадкувала від мене все.
Тато: ох, т/і, мама права, ти надто вперта.
Т/і: я сказала заміж не піду, значить не піду!
Тато:..
>>>>>>
Мої любі читачі,хочу вас попередити що подальший переклад цього фф буде від першої особи адже так почала писати сама авторка. Тож я хочу перекладати її твір без змін,але якщо вам не зайде то дайте мені про це знати і я почну при перекладі виправляти на Т/і.

Наступна частина вийде нині днем,так що чекатиму на ваші коментарі і зірочки-вподобайки🤗

Зі всією душею ваша Аріс💜