>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 8>>

Пей: закрий свій рот т/ф! З вами навіть розслабитись не можна, дурні!- обурювався він.
Відчинивши задні двері машини, хлопець грубо запхнув нас усередину. Заблокувавши двері, шатен сів за кермо.

Стейсі: а куди ми поїдемо?
Пей: додому вас розвезу, курки.
- бурчав пей.
Я: а ви хто?- ледве дихаючи спитала я.

Пей: так, без твоїх цих: "хто ти такий", зрозуміло? ви безвідповідальні!
Стейсі: ні! ми дуже відповідальні дівчата.- Заступалася за нас стейсі.

Пей: не видно.
Я: відчини вікно, а...- З нудотою в горлянці сказала я.
пей: мг, що ще? щоб вивалилася?
– ігнорував він.

Я: твою мать , мене зараз вирве!
Пей: ви... Шо?! тільки спробуй, ця машина повністю нова!
Хлопець схопився за кнопку для спуску вікон, але вже було пізно.

Мене вирвало прямо на середину  заднього сидіння.
Стейсі: т/і!– крикнула дівчина.
Мурмаєр завмер. Його обличчя було спотворене різними емоціями, але найкраще виражався шок.

Пей: ти що зробила, ідіотко ...? Хоч в курсі скільки коштує чистка!?
- тихим шепотом говорив кароокий.
Я:сука ... дай мені серветку!
- Потягла руку до пэю я.

Пей: я тобі зараз таку серветку дам, ти в мене назад свою риготину всовуватимеш у себе!
- підвищуючи тон уже погрожував начальник.
Я: дай серветку!
Витерши рот рукою, я ненароком пхнула руку в футболку шатена.

Скрикнувши від гидливості, Мурмаєр зблід. Його обличчя знову спотворилося, здається, його ось-ось теж вирве.
Пей: м.. мені потрібно на свіже повітря.
Відчинивши двері машини, хлопець вибрався надвір прихопивши з собою пляшку з водою.

Стейсі: ти чого..? тепер він тебе не пробачить!
Я: які ми ніжні!
Вдихаючи свіже повітря, я підвелася з місця. діставши з бардачка паперові рушники, я опустивши скло машини почала витирати свої непристойні виділення.

Викинувши два невеликі рушники з вікна, я крикнула гадові.
Я: гей, може все ж таки даш серветки, ні?
Обливаючи своє плече водою, мурмаєр з ворожістю відповів.

Пей: під моїм сидінням.
Знову піднявши свою п'яту точку, я підняла сидіння. Діставши пачку серветок, я впевнено почала дочищати сидіння машини.
Кинувши пачку на місце, я схрестила руки на грудях.

Я: поїхали, не вмираємо.
Стейсі: тихо ти!- бурмотіла подруга.
Я: а що? це лише ганчірка, до того ж я прибрала за собою.

Пей: прибрала вона. Чистку салону оплачуєш ти, я відніму це з твоєї зарплати.- сідаючи в машину кинув шатен.
Я: та без проблем, хоч усю зарплату віднімай.- їдко огризнулася я.

Пей: гаразд, поїхали.
Стейсі: давайте, я так хочу спати...
- Позіхаючи промовила подруга.
Пей: адреси?- Заводячи машину запитав Пейтон.

Назвавши свій номер будинку та назву вулиці, стейсі заплющивши очі пригорнулась до мене.
Пей: твій?
- Виїхавши на дорогу знову спитав він.
Я: я не поїду додому.
- Тверезо відповіла я.

Пей: так? чому ж? вирішила мені ще мізки потріпати?
Я: ні, відвезеш мене до готелю, я навіть заплачу тобі.
- Дивлячись у вікно з образою в душі говорила я.

Пей: щось трапилося?
-Подивившись на мене через дзеркало поцікавився пей.
Я: мені хлопець знову зраджує, я не готова його зараз бачити.
- стискаючи пальці рук, відповідала я.

Пей: неприємна ситуація, я розумію твій стан.- Зрозуміло кинув він.
Я: дякую, за машину перепрошую, я навіть можу прямо зараз віддати вам гроші.

Пей: не зараз.
Далі ми їхали у тиші. Стейсі спала, я ж дивилася у вікно і думала про своє життя. В особистій не дуже, на роботі тим більше, а мені лише 20...

Довізши Стейсі до будинку, ми заздалегідь попередивши батьків дівчини, що приїхали в гості, передали мою подругу батькові.
Залишалася лише я.

Пей: тебе в якій везти готель?
Я: у найближчий, дякую.
Вивернувши кермо машини, пейтон виїхав на дорогу.

Довізши мене до найближчої будівлі готелю, Мурмаєр висадив мене біля самих дверей.
>>>>>>>>
всіх дуже люблю, якщо тобі цікаво, скоріше підписуйся.