>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 26>>

Пей: я тобі собачка чи що?! я начальник твій, думай своєю головою!
- лаявся пей.
Я: все вирішено, ми йдемо в кіно, ти на все відповідаєш мені взаємністю, мій збуджені, все.
- Піднімаючись сходами нагору говорила я.

Пей: т/і, ні!
Я: тебе не хто не питає.
- заспівала я.
Зачинившись у своїй кімнаті, я вирішила трохи доглядати за собою. Мої збори почалися з душу, а закінчилися макіяжем, добіркою вбрання та зачіскою.

На все про все у мене пішло саме 1.5 години.
Підфарбувавши губи блиском, я вийшла з кімнати.
Я: як тобі?
Спустившись вниз, я подивилася на Мурмаєра, що стоїть, в елегантному вишневому костюмі.

Пей: ого, не думав, що наші смаки зійдуться цього вечора.
- сказав шатен.
Я: ти розкішно виглядаєш, у тебе гарний смак.
- Зауважила я.

Пей: дякую, твій смак теж прекрасний, особливо саме вбрання.
Я: поїхали?
Він кивнув головою. опиратися мені було безглуздо, тому без зайвих слів і обурень ми вирішили поїхати до місця призначення на машині мого начальника.

<в дорозі>

Пей: і що мені потрібно робити? Не думаєш, що грати на почуттях людей низько?
Дивлячись у вікно, я досить усміхалася.
Я: а вона на моїх грала, тобі було начхати? Я не хочу, щоб ти надто видаляв мені увагу, просто будь зі мною як з кращою подругою, мені цікава її реакція.

Кароокий млосно вдихнув. йому не подобалася моя ідея, але мене було не переконати. До місця зустрічі ми доїхали досить швидко. Вже сідало сонце, напрочуд машин і пробок не було.
Припаркувавши машину на невеликій стоянці, Мурмаєр, вийшовши з тачки, перший галантно відчинив для мене двері.

Подавши мені руку, шатен допоміг вилізти з дорогої малини.
Я: дякую.
Взявши мене під руку, ми попрямували до входу.
Стейсі: привіт!

Підбігши до мене подруга обійняла мене.
Стейсі: йомайо! ти просто красуня, це вбрання!
- захоплювалася вона мною, кружляючи наді мною немов птах.
Я: задоволена, ти теж виглядаєш супер.
- Виявила я.

Ерен: добрий вечір пані та містер...
глянувши на мурмаєра, хлопець зам'явся.
Пей : пейтон.
Стейсі: ого, ти запросила в кіно нашого начальника...?

Я: так, чому б і ні?
- Мимоволі посміхалася я.
Стейсі: ви ж не порозумілися...
дівчина була в невеликому шоці, здається моїй найкращій подрузі було не по собі. прикро?

Я: йдемо? на який ми фільм йдемо?
Ерен: це все він, фільм почнеться через 15 хвилин, давайте купимо попкорн?
- Запропонував знайомий стейс.
Пей: так, давайте.
- погодився пей.

Увійшовши до будівлі ми вирушили до прилавка з покупками. сплативши квитки та прикупивши два великі відра слабкого попкорну, колу та фісташки ми рушили до 6 зал. Сівши на 7 ряд, я і хлопці стали чекати початку фільму.

Пей сидів біля мене, здавалося, він хвилюється, але чому?
Я: все добре?
- Пошепки запитала я.
Пей: д.да, цілком.
- Невпевнено відповів той.

Світло в залі згасло, почалася реклама, а потім і сам фільм. Стейсі була наче на голках, вона часто кидала на мене погляди, вона точно ревнує!
Закинувши жменю попкорну в рот, я ніби нічого не помічаючи поклала свою голову на плече начальника, на що той схвильовано смикнувся, але відразу ж розслабився.

Ерен: головна героїня красуня...
- Сказав хлопець усміхаючись.
Пей: згоден, дивуюся її милою посмішкою.
- підтримав хлопця шатен.

Фільм був цікавий, але на 20 хвилині я зіщулилася. У залі було прохолодно, вікна були прочинені, від цього віяв вітерець.
Пей: замерзла?
– тихо спитав начальник.

Я: є таке, може хоча б для пристойності обіймеш мене?
- ледве чутно пирхнула я.
Пей: ти горе цибульне т/ф, я боюсь тебе!
Я: не ногою, обіймай давай.
- Примушувала я.

Гидливо закотивши очі, шатен перекинувши руку через мою голову обійняв мене за плечі. Від його дотику стало тепло, я ледь помітно посміхнулася.
краєм ока я наважилася подивитися на подругу. Такого здається вона не чекала, ну та гаразд, на неї чекає ще багато сюрпризів...
>>>>>>>>
щось я зовсім розкисла... боже, зайчики, я знову заснула, вибачте... я безладний автор, проспала навіть з будильником.
зайчика, швидше за підписуйся, включай повідомлення і став реакції, щоб не пропустити нові серії ❤️