• Король школи ✍︎

5-частина

Я добре знала цю тему, але була одна проблема, я ж ще з самого початку не хотіла лишньої уваги, а тут блін така честь.
- Та ні, я ще певно послухаю вас)))
Ззаду мене пролунав тихий сміх, і тут шатена промовив:
- Хакер, ти у нас така балакуча, але здається з знаннями ти відстаєш явно)
Його останні слова мене прямо розлютили, тому, як в нічому не бувало, я встала зі свого місця, підійшла до дошки і пояснила однокласникам тему, по своєму.
На диво у мене все бездоганно вийшло, вчителька в той момент навіть здивувалась.
- Хм, Т/и, ти звичайно і молодець, але більше щоб таких сцен не було.
За урок я тобі поставлю дванадцять, а ще будь ласка візьми свої речі і пересядь до Брайса.
Я була засмучена, і водночас обурена, мене пересаджують від Райлі, ми ж лише одружились з нею, і тут таке!
Взявши речі я сіла до хлопця, який здається радий був моїй присутності. Може він і радий, але я точно такому не задоволена.
- Я Брайс, а ти Т/и, правильно?
- Ага
- Давай сходим погуляти після шкільних уроків?
- Вибачай, часу не вистачить)
Поки Брайс задавав мені ще більш тупі запитання, я просто не зважала на це уваги, він звичайний смертний який точно не заслуговує мого часу.
Мене дратувало що на мене постійно дивиться Муармер, так і хотілося встати, і дати йому ляпаса.
Але мої бажання про ляпаса, бентежить Брайс:
- Ну, а може ти знайдеш для мене трохи свого дорогоцінного часу? - сказав хлопець, і поставив свою руку мені на стегно, але тут рука помалу піднімалась до моєї гарячої точки.
Я швидко встала і пробурмотіла..
- Можна я вийду? Будь ласка!
- Так, звісно
Вибігши з класу я пішла в туалет, закрилась в кабінці, і з очей полили річки сльоз, вони самі ковзали по моєму обличчі, а потім капали на одяг.
Пройшло чи мало часу від мого виходу, тому мені постукали в кабінку.
- Зайнято!
Сказала я швидко витираючи сльози рукавом своєї кофти, найбільше не хотілось щоб мене застукали в такому стані, я ж сильна та непереможна.
Я відкрила двері і побачила Райлі...
- Холера, я злякалась через те що ти так швидко вибігла, тай тебе довго не було, що сталося? Чому ти плакала?
Це Брайс? Чи цей дітьковий Муармер?
- Заспокойся, все нормально, просто сумну історію згадала, от і сльози пішли.
- Ага, так би я і зразу повірила, діло тут точно не в історії, але якщо ти не хочеш розказати значить я не буду тебе розпитувати. А точно, зовсім забула,
тримай свої речі, там тобі хтось дзвонив.
Глянувши в телефон побачила вісім пропущених від Вінні, ну все бляха, зараз ще він почне кіпіш наводити.
- Райлі, це дзвонив Вінні, мені буде кердик якщо я зараз не з'явлюсь на дворі біля його машини.
- Тоді на що ти чекаєш? Біжи швидко, і удачі тобі)) - почула я, коли почала вже бігти по коридору.
Я вибігла на двір, де була ще територія школи, і от я вже бачу Вінні, з ним стояв якийсь хлопець, вони щось бурно обговорювали.
Але крокуючи ближче, я побачила що цей хлопець був мені вже знайомий, а саме то був Пєйтон Муармер
* Ооо ні, тільки не він, чому він всюди? Він слідкує за мною, чи що?*
Хвилина і я вже була біля свого брата, та його "знайомого"
-- Вибач Вінні була трохи зайнята, з Райлі балакала)
- Серйозно? Ну і як ти так голосно балакала, що аж моїх, вісім дзвінків не почула? Чому твої очі такі червоні, ти що плакала?
- Я? та ти що, я і плакати? просто заснула була, а тепер спати хочу, каву випила і все, очі як у крілиці.
- Вінні, так вона все таки твоя сестра так?
- Ну так, а що?
- А я думаю, у кого вона така смілива, і вперта)))