• Король школи ✍︎

15-частина

Ми під'їхали до школи, на дворі було купа старшокласників, першачки звичайно ж теж були на подвір'ї, але вони стояли та грали в м'яча. Всі говорили про мене, на стенді де ще недавно красувались оголошення  про  набір в команду баскетболу, були розклеєні мої оголені фотки, прибиральниця їх здирала, розганяючи підлітків в телефонами, які все це фотографували на свої дорогі смартфони. А на порозі школи стояв сам хлопець, який це все затіяв, і як я думаю і викладав, його усмішка була мов у диявола, він радісно за цим спостерігав? Він стояв і точив лясси з його компанією, розглянувши хлопців я не помітила там Чейза, можливо він просто сьогодні в школу не пішов. Увага вже була не на постери, а на машину, яка стояла біля воріт школи.
З неї перше вийшов Ділан, він як джентельмен відкрив мені двері, і подав руку. Як тільки я вийшла з машини всі почали перешопуватись.
Не дивно, всі ж бачили фото, а тут щей мені вистачило наглості поїхати, але вони ж то не знали що ті фото суцільний фотошоп. Вхопивши Ділана за руку я прошепотіла йому на вухо:
— Бляха, Діл мені так ніяково, всі ці погляди.. там щей на самому порозі Пєйтон стоїть((
Він задумався, певно переварив все що я сказала, повернувшись усміхнувся, також шепотом на вухо він відповів:
— Ну і народу, на кладовищі і то менше, якщо ти за того ушльопка що біля дверей стоїть, то скажу так, я думав у тебе кращий смак в хлопцях.
Я радісно усміхнулась, може він і нічого хорошого не сказав, але мене підбадьорило лише те що, хлопець назвав Муармера "ушльопком"
Ми пройшли повз його компашку, але далеко ми не відійшли, знайомий голос мене відкликнув:
— Це ж наша головна зірка інтернету! Давно не бачились, кіцюнь))
Ми з хлопцем проігнорували і зайшли далі в корпус, поки я розповідала що і де знаходиться, ми вже дійшли до кабінету директора, я навіть і не помітила як ми вже дійшли, це було так швидко. Постукавши в кабінет ми зайшли, сівши навпроти директора.
— Вибачте директоре, я розумію що була тут всього день, але через переїзд мені потрібно перевестися на сімейну форма навчання, а то дуже довго буде сюди їхати, якщо ні то я можу піти в іншу школу.
— Я розумію вас місс Т/и, і так ви так..
Не встиг чоловік договорити, як в кабінет вривається... о Господь, що він  тут забув? Це був Муармер..
— Батьку, вибач що заважаю, але там приїхали нові парти для першачків, треба сфоткатись і підпис поставити.
— Пєйтон я зараз занятий, скажи щоб вони зачекали, а ні то зроби це за мене!
Я сиділа в легкому ступені шоку, цей баран і задира, син нашого пристойного та хорошого директора.
— Тату, давай іди, з ними я сам  розберуся, я справлюсь тут без тебе, тому не переживай, так, що у нас тут?
— Дівчина хоче піти на сімейну форму навчання, проконсультуй її, і напиши записку аби завтра їй дали книжки та ще деякі зошити. Коли чоловік пішов, а Пєйтон сів на його місце, в моєму горлі ніби комок застряг, від такого у мене пересохло в горлі, тому я так  добряче так напряглась. Але Діл погладив мене по бедрі, та взяв за руку, тим самим хотів заспокоїти.
Чесно, в цей момент я його хотіла вбити, але на диво, я відчула себе якось по іншому, мені здається стало легше. Тому дякую йому за те що виручив мене.
— І так, Т/и Хакер скажіть причину вашого такого різкого формату, ще вчора було офлайн, а завтра ви хочете вже онлайн, дивно якось, невже у вас якісь проблеми виникли?
Його кожне слово робило порізи в моїй душу, я прямо б зараз його на цьому кріслі задушила!