• Король школи ✍︎

20-частина

Хлопець покинув мою ж кімнату.
Як же він мене бісить, це просто жах, одна пошлість у нього на думці.
Але мене закликали на низ тому я пішов туди. На диво сьогодні у нас був спільна вечеря з цим придурком, чого він приперся? Свій ж будинок має!
— Пєйтон, чому ти так рідко приїжджаєш? Міг би і частіше в цьому будинку з'являється, ми ж сім'я!
— Мамцю, я занятий був, сама знаєш у мене навчання, трохи підзаробітку, одним словом купу справ. Ботан, краще розкажи як ти ?
— Я тобі вже казав не називати мене так, мені це не довподоби!
— Так перестали сваритись! - пробурмотів батько читаючи щось у своєму телефоні.
— Джей, як там твої успіхи в школі?  — Все як завжди, прекрасно! Доречі, хотів сказати, можна я не буду завтра з вами вечеряти? У мене просто деякі плани на завтра з'явилися..
— Знов до тієї багнюки підеш Точніше щось схоже на калюжу яка скоро при легкому сонці засохне, і буде просто ямою. - Шатен в секунді розсміявся.
Не розумію його слів, він взагалі колись думає коли щось верзе по типу цього?
— Джей, можна, але яка на цей раз причина, не потрібно кожного дня проводити де небудь, може краще друзів знайти?
— Я одній дівчині пообіцяв прогулянку, вона не давно заїхала в сусідній будиночок. Хоче знати більше про це місце, тому я як істинний джентльмен запропонував свою допомогу)
— От Пєйтон, бери приклад з брата, треба бути джентльменом з дівчиною, мені здається що я тебе погано виховала, ти надто жорсткий до дівчат, їх створили не для того аби тягнути в ліжко.
— Ага, Джей, тільки ти візьми з собою презики, а то знаючи твій смак до незвичного я дядечком не збираюсь вже ставати.
— Та ну тебе!
Відсунувши стіл я, швидким кроком направився до сходів, хотів чим швидше потрапити в кімнату, і більше не чути цього критина.
~Т/и pov~
Хлопці приїхали, дали мені все що я просила, вони сіли на диван, і почали зависати в приставку.
Я ж захотіла подивитись на нічний краєвид, надто мені було цікаво як виглядає це містечко в нічних тонах, тому:
— Ей, я на двір, подихаю трохи свіжим повітрям!
— Добре, тільки територію дому не покидати, а то є теж тепер за тебе беру відповідальність)
— Окей
Я вийшла на двір, там було надто спокійно, так скажем похоронах тишина, на нашій вуличці завжди була якусь щуміха, хтось щось утворив, і вони це вирішували, а тут надто спокійно.
Коли я доходила до басейна, то побачила як там сидить хлопець.
Здається це був Джей
— Агов, Джей, це ти ?!
— Т/и, а ти що тут робиш?
— Таке саме запитання до тебе)
Сідай по ближче, я тобі зараз все розповім.
Він мені розказав всю історію, про вечерю, та трохи про життя з таким хуйовим братом.
А я ж розказала історію яка поєднує мене з тим покитьком, було трошки стрьомно, але душа сказала йому відкритись)