• Король школи ✍︎

9-частина

Біля парковки стояло чиєсь таксі, я витратила всі мла та побігла до нього, як тільки я була біля машини я постукала у віконечко.
— Ви вільні?
— Так мем, вам куди?
— Ми можемо виїхати на трасу, я зараз все скажу, мені просто треба ми швидше звідси поїхати!
— Звісно, сідайте - промовив чоловік середніх років, він швидко викруток руль, декілька хвилин і ми вже були на трасі.
Мої думки перебиває чоловік, який весь час поглядав в дзеркальце:
— Що ж це за хлопець такий, всю дорогу за нами хвостом, дорогу не знає и що?
На мій телефон приходить сповіщення, від чого я трохи лякаюсь
« Т/и як тільки я до тебе доберусь, я готовий буду тебе вбити, вилізай по доброму з машини!!!»
— Кататись звичайно добре мем, але краще скажіть адрес куди ми їдемо.
На хвилину я задумалась, додому точно не можна, а то там Муармер проб'є, адрес Райлі я не знаю, хоча стоп.. у мене є ідея.
— До *адрес* зможете підвезти?
— Звичайно, не залишу я ж вас тут саму, але кажу дорога та не дуже, тому краще пристягніться.
Старий будинок бабусі Сю, вона уже давно померла а будинок стоїть в хорошому стані. Ми з Вінні залишили його в спокої, тому що він в невеликому селищі, тому бажаючих його купити мало, а на старість це найкращий варіант. Коли Вінні погано чи якісь проблеми які йому надокучають, які він не може вирішити, то тоді він їде саме туди. Я там давно не було, десь близько року, тому я буду рада поїхати туди.
— Тут є одна дорога, вона буде коротше, тай думаю хлопець цей перестане їхати за нами, ми зараз звернем у вулечку, далі ліс, думаю за десять хвилин будемо вже на місці призначення.
— Божечки, ідеально!
Хлопець так і зробив, Муармер звернув в іншу вулечку, я нарешті розслабилася, на мені відчулось полегшення.
Як я дізналась мого рятівника звати Ден йому 37.
Біля клубу він чекав на свою донечку, але її забрав її хлопець, тому батько трохи засумував, чоловік дав свій номер про всяк випадок, якщо мені ще знадобляться послуги хорошого таксі. Грошей він з мене не взяв, казав що я надто юнна, і ці гроші краще відкласти собі))
— Дякую що підвезли, і гарантували безпеку!
— Та нічого, від частини це і моя робота, я поїду а то дружина переживати буде, на добраніч, юнна леді)
Чоловік поїхав, а я ж глянула на будинок, він виглядав так само як і в дитинстві, ті самі дерева по яких в дитинстві лазила, а на сусідньому дереві дитяча колисанкка. Може все це мило, але на дворі ніч, тому сусідський будинок виглядав якось страшно, піднявши коврик, я забрала ключ, прикрутила його в замку, і тадам! Я вже в середині, що правда замок заїдає, двері ми з тих часів не міняли.
Коли я зайшла то побачила що біля стола пусті бутилки з під мартіні та коняку
Але декілька були і повні.
Довго не думаючи, я народила собі в стакан і випила, і тут у мене стається різкий сон, я нічогісінько не пам'ятаю, але просинаюсь я на стільці, я прив'язана до нього, зав'язали вдало, аж руки болять від цих мотузок.
А навпроти сидить хлопець в капілярні і щось роздивляється, але тут він різко сів навпроти мене...