• Король школи ✍︎

72-частину

Він загадав його поцілувати в губи...от тут і полетіли мої притензії в його сторону.
- А не багато ти хочеш?
- Так це ж просто поцілунок, ти ж мене до цього цілувала просто так подружески.
- Може інше завдання?
- Неа ми ж договорювалися що відказується від нічого не будем.
- Не знаю як ти але я зовсім не люблю цілуватись тому ні!
- Ага швидше всього не вмієш
- Що ти сказав ?
- Ти просто не вмієш цілуватись тому відказуєшся від цього завдання!
- Ні це зовсім не так !
- А як тоді ?
- Просто не хочу
- Ага ти боїшся
Секунда і я вципляюся в губи хлопця, він лежав на підлозі а я зверху нього.
Моя задниця була прямо на його апараті, його руки з талії перейшли під мою толстовку.
А мої були вже давно під його футболкою пальцем я обводила кожен кубик шатена.
Але час не вічний я відстранилась від нього, на щоках появився легкий рум'янець тому я вирішила злізти з хлопця, але його руки міцно тримали мене.
- Ей ти чого пусти ?
- Ми так і не закінчили почате Т/и
Хлопець знов почав тягнути свої губи до моїх щоб злитись в стасному поцілунку.
- Муармер ти придурок та не тут !!
- Не тут значить?
- Я не це мала на увазі, пусти !
- Ні ти сама почала а от я вже закінчу...
Помалу хлопець почав приближуватись до моїх пухлих губ.
Але я встала з нього і промовила:
- Думаю це якась помилка, давай краще ми продовжимо нашу гру?
- А ну до..бре
я побачила в хлопця в очах розчарування таке відчуття що він ось ось заплаче.
Але я не стала розпитувати у нього що сталось і так далі я знала одне, пазл який був у мене в голові нарешті склався. Зараз мені треба було побути одній і обдумати всі при всі питання які торбують мене останнім часом.
Гра тривала не довго на диво на цей раз я виграла, я була така радісна як ніколи.
- Ну що ж вітаю тебе !
- Хм дякую, а можна я бажання собі на потім відкаладу ?
- Не можна а треба, казав хлопець подивившись на годинник якій був у нього на руці.
- Іди одягайся зараз помалу будуть приходити гості так що можеш піти приготуватись до сьогоднішнього нашого плану рятування.
- Хех тоді зустрінемось тут, казала я покидаючи хлопця одного на кухні...