• Король школи ✍︎

51-частина

Я почула хлопок дверей, нарешті вони вже пішли можна і поспати.
Але мій сон тривав не довго на тумбочці задзвинів телефон, я взяла цей довбаний пристрій і подивилась на екран " Дилан ❤️"
Що що але відповідати я ну явно не хотіла но що поробиш я взяла трубку.
- Алеее
- Т/и чому я не міг до тебе додзвонитися ще вчора тай де ти була у нас же мала бути прогулянка ти забула чи що ?
- Ааа точно я просто вчора в подруги була а вона захворіла прийшлось виручати.
- А ну тоді добре що на рахунок нашого додаткового з хімії ?
- Я прийду сьогодні до тебе, але пізніше а то спати хочу сам розумієш за подругу переживала.
- А так я все розумію ну тоді до зустрічі!
- Ага папа
Боже нарешті цей тошний трубку скинув, бісить своїм голосом.
Як можна так добре прикидатись, ні ну хоч сон собі відновлю але не пройшло десяти хвилин як в мою двері подзвонили.
Я спустилась на низ, поглянувши в глазок там нікого не було, але там лежала коробка зав'язана з червоним бантом.
А зверху коробки була записка, найбільше що кинулись мені в очі що в записі писало великий буквами « З любов'ю від Муармера».
Що на цей раз вже, я стала читати всю записку:
«Надіюсь ти все таки прийдеш на мою вечірку, я бачив як Джейк купляв тобі сукню але після того як я тобі розказав правду про нього то я сумніваюсь що ти одягнеш саме її
Тому ця прекрасна сукня для тебе»
Я відкрила коробку і в правду там було ну дуже красива вечірня сукня.
Я вирішила подзвонити хлопцю і подякувати за такий хороший та красивий подарунок.
Два гудка і трубку взяв саме того кого я так хотіла почути.
- Алло Пєйтон слухає
- Дякую тобі за такий подарунок, у мене і так настрій був поганий але ти явно його покращив.
- Хпхп ну так стараюсь, а то сьогодні подарунки а завтра вже сімейне життя з двома дітьми...