• Король школи ✍︎

16- частина

— Ні, проблем не було ніяких, просто переїжаю, тому вже не буду мати можливість кожного дня приїзджати.
Школа далеко розташована, тому от думаю що ж мені робити.
— Так, за сімейну форму добре, проблем не буде, але вам потрібно буде всеодно декілька раз приїжджати і в школу, здати контрольні і тд.
— Не знаю, якось звучить не комфортно, зайчик як думаєш? - мовила я Ділану, який сидів тримаючи мою руку в своїй долоні.
Я почула як в момент зуби шатена проскрипіли, невже ревність?.Мій план йшов як по маслу, тому я вирішила далі продовжувати цей спиктакель, за який розумів тільки Ділан і я.
— Ну, не знаю, може краще закінчиш 11 тут, а потім підеш до мене в коледж. Всеодно жити будем разом, крихітко)
"Крихітко" він сказав так чітко, та ніжно, що в шатен навіть від якості стиснув кулак, в мене було таке відчуття що хлопець зараз не витримає і кинеться на нього. Я ж просто покачала головою йому у відповідь і усміхнулась.
— Ну, я думаю ми договорились?
Завтра ж ви Т/и Хакер переводитись на сімейну форму навчання, прийдіть завтра в школу забрати зошити та деякі книжки.
— Мг, ми можемо іти ?
— Я би хотів ще з вами налагодити одне питання, але на одинці))
— Вибачте, але я не вийду !
— Зайчику, будь ласочка, сходиш  у магазин за бутилкою води, і батончиками?
— Для тебе, хоч зірку з неба!))
Після цих слів хлопець вийшов з кабінету.
— Ви хотіли про щось поговорити? Ну так говоріть!
— Т/и якого чорта зараз відбувається ?! Хто цей зайчик? І якого хрена ти його так називаєш? - казав хлопець, який поправляв свою сорочку.
— А що не так, я не розумію
— Ти після цього відео так забоялась, що аж на сімейну форму навчання перевелась? І що це за придурок?
— Ей, не називай його так! Це мій хлопець, який приїхав вчора з Чикаго. А зі школи я іду, бо не хочу вчитись з такими,.бридкими людьми, як наприклад ти!
— Ой, Т/и,  не зли мене, як що завтра усе не наладиться, то твій хлопець буде валятись десь на дорозі побитим до самих кісточок, і десь бажано біля лісу.
— Та ні, що ти, просто попередження)
В двері хтось стукає, а це означає що напруги більше нами вже нема, я зі спокійною душею видихнуда, там був Ділан, з пляшкою води в руках.
— Т/и, там Вінні приїхав, каже нас вже пора))
- Уже біжу, зайчику)
Коли я вийшла з кабінету то побачила Муармера вже у вікні, він довго спостерігав поки хлопці спілкувались біля машини.
І тут я не витримала, злість та інші емоції надто бушували мною, тому я  хапаю Ділана, і цілую його прямо в губи...